Sándor Petőfi. Два переклади.

IGYUNK!

Akinek nincs szeretője,

Bort igyék,

S hinni fogja, hogy minden lyány

Érte ég.

És igyék bort az, akinek

Pénze nincs,

S az övé lesz a világon

Minden kincs.

És igyék bort az, akinek

Búja van,

S a bú tőle nyakrafőre

Elrohan.

Sem szeretőm, sem pénzem, csak

Bánatom;

Másnál háromszorta többet

Ihatom.

Випий!

Як тебе ніхто не любить,

Спий вина –

І примариться, що дівок

Лавина.

Як нема грошей в кишені,

Пий вино –

Царським золотом

примариться воно.

Якщо смуток криє душу

Пий вино –

І змете твою тугу,

Як порохно.

Розміняв я гріш на смуток

Як на гріх,

Маю пити втричі більше

За усіх.

HÁBORÚVAL ÁLMODÁM...

Háborúval álmodám az éjjel,

Háborúba hítták a magyart;

Fölhivó jelül, mint hajdanában,

Országszerte járt a véres kard.

S fölriadt a véres kard láttára,

Akinek csak egy csepp vére volt.

A szabadság drága koszorúja,

Nem hitvány pénz volt a harci zsold.

Épen e nap volt menyegzőnk napja,

Az enyém, leányka, s a tiéd;

S én, hogy haljak a honért, elhagytam

Házasságunk első éjjelét.

Úgye, lyányka, a menyegző napján

Menni és meghalni, szörnyű vég?

És mégis, ha rákerülne a sor,

Ugy tennék, mint álmomban tevék.

(Szalkszentmárton, 1845. aug. 20. - szept. 8. között)

ВІЙНА КОЛИСЬ НАСНИЛАСЯ МЕНІ…

Війна колись наснилася мені,

На ту війну нас, брате, зазивали,

Клинок країною носили у крові,

Як символ давнини передавали.

Вставали всі, хто бачив шаблю ту

Прадавня кров у жилах закипала;

За батьківщину, ніц не за платню –

Безцінну волю боронить вставали.

В той день ми з церкви йшли в весільному вбранні,

Гадав, нас, дівчино, не раз весна зустріне.

За батьківщину щоб загинути в вогні

Я в першу ж ніч піти на смерть повинен.

З весілля, дівчинко, піти у смерті вир, -

Чи то насправді долі жереб страшний?

Як завирує бій, то й я піду, повір,

Так само, як і уві сні пішов вчорашнім.