Sándor Petőfi. Nemzeti Dal

NEMZETI DAL

Talpra magyar, hí a haza!

Itt az idő, most vagy soha!

Rabok legyünk, vagy szabadok?

Ez a kérdés, válasszatok! -

A magyarok istenére

Esküszünk,

Esküszünk, hogy rabok tovább

Nem leszünk!

Rabok voltunk mostanáig,

Kárhozottak ősapáink,

Kik szabadon éltek-haltak,

Szolgaföldben nem nyughatnak.

A magyarok istenére

Esküszünk,

Esküszünk, hogy rabok tovább

Nem leszünk!

Sehonnai bitang ember,

Ki most, ha kell, halni nem mer,

Kinek drágább rongy élete,

Mint a haza becsülete.

A magyarok istenére

Esküszünk,

Esküszünk, hogy rabok tovább

Nem leszünk!

Fényesebb a láncnál a kard,

Jobban ékesíti a kart,

És mi mégis láncot hordunk!

Ide veled, régi kardunk!

A magyarok istenére

Esküszünk,

Esküszünk, hogy rabok tovább

Nem leszünk!

A magyar név megint szép lesz,

Méltó régi nagy hiréhez;

Mit rákentek a századok,

Lemossuk a gyalázatot!

A magyarok istenére

Esküszünk,

Esküszünk, hogy rabok tovább

Nem leszünk!

Hol sírjaink domborulnak,

Unokáink leborulnak,

És áldó imádság mellett

Mondják el szent neveinket.

A magyarok istenére

Esküszünk,

Esküszünk, hogy rabok tovább

Nem leszünk!

Національна пісня

Встань, мадяр, на клич вітчизни!

Обирай, поки не пізно!

Вільно чи в неволі жити?

Вибір кожному робити!

Поклянемося же, браття,

Нашей долей,

Що рабами ми не будемо

Ніколи!

Довго в рабстві ми страждали,

Наші діди воювали,

Духу їх нема покою,

На землі, що у неволі.

Поклянемося же, браття,

Нашей долей,

Що рабами ми не будемо

Ніколи!

Той нікчема, трус і злодій,

Хто померти не готовий,

Для кого життя нікчемне

Вище гідності священной.

Поклянемося же, браття,

Нашей долей,

Що рабами ми не будемо

Ніколи!

Шаблі блиск сильніш кайданів,

Нам прикрасою він стане.

Ми ж в кайданах ходим з віку!

Так візьмемо ж зброю в руки!

Поклянемося же, браття,

Нашей долей,

Що рабами ми не будемо

Ніколи!

Ім’я мадярів засяє

Знову в честі давній, славній;

Ганьбу рабства змиєм кров’ю

Ми у битві як герої!

Поклянемося же, браття,

Нашей долей,

Що рабами ми не будемо

Ніколи!

Де закінчим нашу битву,

Люди стануть на молитву,

Наші імена спом’януть

І вони святими стануть.

Поклянемося же, браття,

Нашей долей,

Що рабами ми не будемо

Ніколи!

Pest, 1848. március 13.

KATONA VAGYOK ÉN...

Katona vagyok én, kiszolgált katona,

Csak káplár sem voltam, mindig közkatona.

A katonasághoz ifjúságot vittem,

Ott maradt az, haza öregséggel jöttem.

Nagy volt pontosságom, nagy volt a hűségem,

Nem volt reám mérve csak egy büntetés sem.

Mi lett a jutalmam, mikor kiszolgáltam?

A generális megveregette vállam.

Я був солдатом…

Я був солдатом із простих солдатів,

Піхоти рядовим служив – не став капралом навіть.

Я змолоду пішов служити від землі,

А повертаюсь в дім зі старістю в кишені.

Служив я чесно і був відданий служінню,

Не мав я покарань, мав чисте я сумління.

Але чи мав я нагороду службу несучи?

Так, генерал мене поплескав по плечі.

Pest, 1844. december