…бачиш, мій Томмі, коли я залишу цей світ, мій улюблений годинник не спинить відліку часу;
Світло зірок, на які я любив дивитися, що було випроміненим за моє життя, досягне землі, коли мене тут вже не буде;
Пряний вітер доріг, якими пройдуть інші, вічно гратиме волоссям чужих коханих;
Густий аромат свіжої кави завжди наповнюватиме улюблені вулиці;
Дзвінкий дитячий сміх лунатиме в повітрі;
За чиїмось вікном завжди буде чутно гуркіт залізниці;
Муха битиметься о скло, олівець ковзатиме папером, скрипітимуть сусідські двері;
Теплий дощ крокуватиме спраглими землями на південь;
Червонобокі яблука лежатимуть в росистій траві;
П’янкий запах абрикосів литиметься садами, сповненими піснями цикад;
Яскраві зірки квітів завжди вкриватимуть смарагдові пагорби;
Ніхто не має жити вічно;
Все, що ми любимо і сповнюємо сенсом і змістом, залишиться назавжди;
Втішайся цією думкою, коли сумуватимеш за мною посеред світу,
Що його я залишив для тебе…
