Хазім аль-Темімі (Hazim
Al-Temimi) – сучасний іракський поет з південно-іракського міста Ен-Насирія, що
розташоване поблизу давнього славетного шумерського міста-держави Ур, зараз поет
мешкає в ОАЕ, його тексти характеризуються художньою та стилістичною гостротою,
насиченістю і унікальністю метафор, ґрунтованих на особливо глибокому усвідомленні
іракських традицій, історії та природи, що робить його поезію приголомшливою.
«Одного дня»
Одного дня
дитина зірок
виросте
посеред річкового
очерету.
вона буде лити
воду, як світло
на спраглі губи.
Одного дня
він буде
декламувати
все, що він може
з болісних
віршів,
а потім він піде,
одягнений в одяг пророка.
Одного дня
він буде співати
мавваль
римуючи
Південь і воду,
месію та золото.
Одного дня
ні сонце, ні
місяць не зійдуть -
тільки той, хто жартома
затьмарює
планети і комети.
Одного дня
він дмухне на вітер:
«сховайся в моїй
руці».
Бо що там?
Не треба боятися руху
лози.
Одного дня
він буде бігати
на всі боки
не звертаючи уваги
на дощ
не намагаючись
уникнути води.
Одного дня
він прокинеться до
світанку,
щоб навчити світ,
що навіть пил душі
є золотом.
Одного дня
він буде кричати
в кожне обличчя:«Я!»,
(«Я той, чиї
слова просвітлюють сліпих».)
Одного дня
він ляже в
Близнюках
там,
на небі,
поміж святих.
Я кажу: «Одного
разу» -
але правда в
тому,
що деякі
пророцтва тут у мене в кишені,
а інші є лише в
книгах.
Пророцтво схоже
на дитину:
чиї метелики
кружляють навколо гніту,
що все ще тліє, коли
виснажені поснули.
Я, мої діти і нервуємося,
моя дружина переживає
-
куди мені тікати,
до кого мені бігти
від себе
в мою годину
нещастя.
Ми замикаємо уявні
двері,
а потім ми відчиняємо
їх,
знаючи, що двері
ілюзії
дерев’яні.
يوماً
يوماً
سيكبرُ
طفلُ النجمِ
في القَصَـبِ
ويسْكبُ الماءَ ضوءا
في فَمِ الرطـبِ
يوماً
سَيَتْلو عليكـم
ما تَيَسَّـرَ مـن
آي الجراحِ
ويخطو في ثِيـَابِ
نبـي
يومـاً
سيلبـسُ
مـوالاً
وقافـيـةً
فيها الجنوبُ
مسيحُ الماءِ والذهـب
ِ
يومـا
سيطلـع لا شمـس ولا
قمـر
الاه يهـزأ
بالأفلاك والشـهـب
يوما
سيوميء للريح
احتمي بيـدي
فما هنالك
من خوف علـى العنـب
يوما
سيركض في كل الدروب
وما عليه
ان كانت الامطار
من جرب
يوما
سيصحو على دنيا
يعلمها ان التراب الذي
في الروح
من ذهب
يوما سيصرخ في كل الوجوه
انا
( انا الذي نظر الاعمى
الى ادبي)
يوما
سيفترش الجوزاء منبسطا
هناك
في الافق الاعلى
دنو نبي
أقول: يومـا
ولـي عرافـة صدقـت
بعض النبوءات
في جيبي وفي الكتب
نبـوءة
طفـلـة
دارت يمامتـهـا
على فوانيس من ناموا
على التعـب
أنا ولقلـق أطفالي
وصاحـبـة
افرُّ
منهـا
إليها
ساعـة الكـرب
نغلّـق البـاب وهمـا
ثـم نفتحـه
لعلمنا أنّ باب الوهـم
مـن خشـب
Немає коментарів:
Дописати коментар