St James’ Infirmary, або про культурний символізм будови спільнот

...насправді, блюзові тексти мають специфічну стилістику і структуру наративу, зазвичай сконцентровану навколо емоцій, що їх переживає ліричний герой «тут і зараз». Інша структура зазвичай вказує або на специфічну будову спільнот (переважно, ієрархічну), які народили конкретні блюзи, або на вплив інших (зазвичай європейських баладних) традицій. І цей сплав народжує неперевершені шедеври, як наприклад «House of the Rising Sun», 1929, чи ось - «St James’ Infirmary», 1927, якій найімовірніше походить від народної ірландської пісні XVIII століття «The Unfortunate Lad/Rake» (про передчасну смерть молодої людини внаслідок сумнівної поведінки), розповсюдженій всією Європою в середині ХІХ століття:

Я шпитальним коридором вештався, мов привід,
Я прийшов до тебе, друже, з останнім вітанням.
Я побачив тебе, ніби простягнуту руку,
Як і завжди непохитну, але вже холодну.

Йди з миром, любий друже, куди забажаєш,
Обійди весь всесвіт наскрізь і ще раз по колу,
Але пам’ятай, мій любий, що ти не зустрінеш
Того ж вірного друзяку, як я був для тебе.

Як помру, то поховайте мене у могилі…
У моїх недільних штанях і піжонських шкарах,
У крутій фірмовій куртці і у капелюсі,
Та з печаткой золотою – жив, мовляв, красиво.

Хай труну несуть повільно шість друзяків чемних,
Хай дівчатка-янголятка виспівують тихо,
Хай попереду заграє відривна джаз-банда,
Щоб зустрічні на узбіччі всі перехристились…

Заповіту не складаю, бо все, що я маю -
Це байки, що за чарчину вам розповідаю.
Якщо хтось про мою долю вас перепитає,
Заспівайте йому блюза, хай мене згадає.

https://www.youtube.com/watch?v=c4CGQnSfRWk