Поза стінами наших ідей про хибні і правильні вчинки є пустеля,
Пустеля вабить нас так, ніби це оазис.
Ми прагнемо тримати один одного в обіймах квітучих трав
Та пити з ясного джерела, сповненого мовчанням,
Місяць шепоче мені на вухо:
У мене одна нога в тій пустелі
Але не проси мене перетнути поріг світів,
Бо за відчиненими дверима цієї пустелі лише розчарування порожніх снів,
Так само, як з хибним і вірним,
З тобою і мною, з ідеями, мовою, єдністю,
З усім, що втрачає свій сенс і вже не існує.
از کفر و ز اسلام برون صحرائی است
ما را به میان آن فضا سودائی است
عارف چو بدان رسید سر را بنهد
نه کفر و نه اسلام و نه آنجا جائی است
