Колись, більше двох років тому, під час пересування по території Сирії, конвой західної коаліції потрапив у засідку бойовиків ІД, внаслідок чого двоє військовослужбовців загинули та ще п’ятеро отримали поранення та травми.
За результатами інциденту було розпочато службове розслідування, яке включало перевірку всіх причетних до планування та управління операцією. В тому числі під перевірку мали підпасти два зовнішні цивільні аналітики, які надавали та обробляли дані для військових. Їх було завчасно повідомлено про час та процедуру перевірки. Все ніби йшло за паном, аж поки один з цих цивільних аналітиків раптово не зник напередодні перевірки.
Це, зрозуміло, викликало настороженість і додаткові запитання – що, власне, відбувається? Чи не є зниклий аналітик якимось чином причетний до провалу операції? Все це різко змінило хід рутинної процедури і додало стресу всім учасникам процесу.
Особливо неприємно відчував ситуацію і себе в ній другий аналітик. По-перше, він залишився один, на самоті і під ґрунтовною підозрою, а по-друге, він від початку попереджав про небезпеку планованої операції в наявних на той момент умовах, і відчував певну відповідальність через те, що його попереджень не дослухалися.
Ці переживання коштували йому пари дуже нервових днів, аж поки його колега не знайшовся в якомусь занедбаному барі на околиці Ліверпулю. Не витримавши напруги, він таким чином намагався здолати страх і стрес, додаючи при цьому всім іншим зайвої турботи.
Зрештою все минулося нормально, але важливим в цій історії є інше.
Поки шукали першого аналітика-пияка, на зв'язок з другим вийшов командир підрозділу, якій потрапив у засідку. «Я знаю, що ти зараз переживаєш», - сказав він, - «нам всім зараз важко. Але не бійся, не нервуй і не ухвалюй незворотних емоційних рішень. Головне пам’ятай – ти не один. Нічого не бійся, зрозумів? Ти – не один».
Це, мабуть, було найголовнішим. Власне, наскільки відчуття самотності є вбивчим і дезорієнтуючим, настільки слова «ти не один» і відчуття того, що хтось завжди є поруч, є найбільш рятівними в кризових ситуаціях. Той офіцер про це знав, і намагався поділитися цим знанням з тим, хто цього потребував.
Проста така байка...
