Code of Ethics in Disaster Studies. Нотатки щодо професійної етики вченого в галузі вивчення надзвичайних ситуацій і ризиків

Преамбула

Будь-який вчений у своїй діяльності рано чи пізно стикається з проблемами етичного характеру. Нам, мабуть, дещо простіше - наша робота пов'язана з дослідженнями надзвичайних ситуацій і ризиків, а тут проблеми моралі значно ближчі. Щодня у світі відбувається як мінімум одна серйозна катастрофа, внаслідок якої гинуть до 100 людей, близько 250000 осіб зазнають втрат і збитків, що вимірюються десятками мільйонів доларів. Треба просто пам’ятати: щогодини катастрофи забирають життя чотирьох людей...

У світі, що змінюється, вразливість суспільства, інфраструктури і екосистем зростає, зростаючі ризики вимагають особливої відповідальності як від осіб, що приймають рішення, так і від експертного співтовариства. Ми працюємо, по суті, з формалізованими параметрами людського страждання, і таким чином, наша робота має цілком очевидний етичний вимір.

Ухвалення відповідальних рішень і особлива роль вченого у сучасному світі вимагають осмисленого відношення до етичної компоненти роботи. Останніми роками робляться спроби сформулювати деякі загальні положення наукової етики. І якщо для областей, пов'язаних із судовою медициною і експертизою все є більш-менш зрозумілим, то в інших галузях доки єдиного «етичного кодексу» не існує. При цьому, громадська дискусія дозволила виділити кілька загальних моментів.

Загальні положення

По-перше, вчений служить істині. Будь-яке співтовариство учених - чи то академія, університет, або лабораторія - суть добровільне об'єднання однодумців для пошуку істини. Шляхом копіткого систематичного накопичення і збереження знань. Тому самовіддане прагнення істини - необхідна властивість вченого, його іманентна суть.

Ні привілеї, ні ієрархії, ні посади, наскільки корисними вони б не здавалися для досягнення цілі, не повинні підміняти мету - істину і знання.

Слід бути зосередженими на точності знання. До усього іншого можна і треба відноситися з гумором. Ілюзія власної винятковості і абсолютної влади, що частенько виникає на ґрунті зайняття наукою, руйнує особистість вченого, але легко долається звичайною самоіронією і повагою до знання.

По-друге, пошук істини вимагає інтелектуальної чесності - кожну думку треба додумувати до кінця. Пошук істини потребує свободи, а тому наука не визнає рамок і авторитетів. Зокрема, ми не маємо права прикривати власні недоробки посиланнями на чужі авторитети, склеювати недогризки своїх недодуманих думок чужими висновками, ховатися від відповідальності за звучними іменами.

Серед іншого це означає, що абсолютних авторитетів в науці не існує, а рамки дослідження може визначити лише істина, лише вся наука в цілому. Хочеш залишитися ученим - відмовся від абсолютизації окремої точки зору, від тиску авторитету.

Проте, науковий результат майже ніколи не буває особистим досягненням. Майже кожне відкриття, нова теорія або розробка є результатом довгострокових колективних зусиль. І оцінити їх можуть тільки в співтоваристві рівних. Тому повага до праці колег і учителів повинна стати визначальним мотивом щоденної діяльності вченого.

Це означає неможливість не лише плагіату, але і прихованого цитування, або запозичення результатів. Це та повага, що є ознакою відповідальності.

Відповідальність завжди є дитям свободи. Тільки після отримання свободи наукової творчості приходить розуміння відповідальності за отриманий результат.

Тому справжній вчений – це відповідальний вчений: він не підробляє результати, не відкидає факти, що суперечать первинній гіпотезі (перевіряє як верифікаційні, так і містифікаційні критерії), уникає висновків, не підтверджених прямими результатами експериментів, чітко пам'ятає про обмеження свого методу.

Загальний характер знання не визначає універсальності методів, і не дає вченому права нехтувати методологією.

Висновки є важливою частиною нашої роботи. Вчений нехтує собою заради пошуку істини, але він - служить людям, тому що істина – це потреба людства.

Деяка абстрактна «істина» цілком може виявитися недосяжною, але осягнути себе людство може тільки шляхом пізнання. Тому керівним принципом при формулюванні наукових висновків повинні стати любов і повага до людей, гуманність і соціальна відповідальність.

Страждання і біль - не порожні слова для вченого, бо ми можемо вплинути на це. Антигуманні або не-гуманні рішення - не є рішеннями.

Наприклад, абсолютно зрозуміло, що ніякі дослідження катастроф, навіть найточніші прогнози, не зменшать загальної кількості страждань у світі, але ми можемо допомогти тим, хто страждає. Проводячи дослідження, ми пам'ятаємо, що наша головна мета - допомогти врятувати життя людей.

У цьому сенсі, наша діяльність - це не лише робота, але і служіння.

Сучасна наука може вирішити майже будь-яке завдання, але чи готові ми прийняти відповідь на свої питання? Іноді ситуація ще цікавіша: ми генеруємо відповіді швидше, ніж готові сформулювати виразні запитання – «науковий ринок» формує попит створюючи випереджувальну пропозицію. Хто і на яких підставах зможе зробити вибір в такий ситуації?

Ніхто не зобов'язаний довіряти політикам, їх здатність перетворити благо в інструмент зла багаторазово підтверджена. Ми повинні допомогти політикам правильно використати наші результати. Це означає, що ми не можемо бути циніками. Ми самі повинні стати політиками - прийти до людей, допомогти сформулювати питання, допомогти прийняти відповіді, допомогти поставити під контроль технології, що викликають сумніви.

Заключні зауваження

Можливості сучасної науки досить великі. Іноді вони викликають захват, іноді страх, іноді - відразу. Тому що вони примушують нас робити вибір, найчастіше - вибір моральний. Суспільству найпростіше перекласти відповідальність за цей вибір на вченого або політика. Вченому або політику найпростіше від цієї відповідальності втекти. Але проблема вибору від цього не зникне, а вчений не перестане бути членом суспільства, бути людиною.

Пам’ятати про свій моральний обов’язок перед суспільством - це і означає бути вченим у сучасному світі. Це одночасно означає - бути людиною серед людей.

Ethical Challenges in Disaster Studies: following the discussion on session NH9.8 of EGU-2014

Fearful disaster dynamics that we observe in the last decade, are creating new problems for society. At the same time a multi-level and complex structure of social relations is developing rapidly. It required to be accounted in different fields of disaster study: risk analysis and forecast, preparedness practices, public awareness, disaster response and general emergency management.

In this context IAPG-related activity, and especially session NH9.8 of EGU-2014 is an essential effort to propose an answer to modern challenges in disaster studies. Anyway the session organized by IAPG was attempted to articulate existing challenges during open scientific discussion.

What from viewpoint of risk and disaster analyst was crystallized in discussions on NH9.8 session?

Major part of risk analysts declared new nature of modern risks [1]. We faced coherent or systemic risks, realization of which leads to domino effect [2, 3], unexpected growing of losses and fatalities [4]. This type of risks originated by complicated nature of heterogeneous environment, close interconnection of engineering networks, and changing structure of society. Formal basis for analysis of this type of risks is developed during last 5-7 years [5]. But issues of social fairness, ethics, and education require further development.

Ethic challenge in disaster studies could and should be analyzed in the context of ethics of our forecasts. There are two aspects of this problem. First, as it was perfectly demonstrated in presentation of Prof. Stefano Tinti [6], our forecasts should be balanced from viewpoint of accurateness/correctness, successfulness/efficiency, and usefulness.

But also our forecasts should be robust toward different scenarios [5]. Requirement of robustness is based on rejection of deterministic models of security management, which is usually discriminating. So the robustness of forecasts in some sense is the “humanizing tool” for emergency management.

Our studies - from trend calculation to prospecting analysis - should meet peoples needs and to produce ethical forecasts – responsible, correct and useful. In this context basement of our studies should be correct and comprehensive. For example, in disaster studies we should base on correct paradigm of sustainability, to analyze multi-component security concept. This concept includes few interrelated components, describing hazards, natural environment, society and resources as the whole system:

§         availability of life resources (existing and distribution of systemic resources, production and re-production of resources needed to population safety support, policy issues, education and economy),

§         accessibility of resources (accessibility of different types of resources, including survival and rescue facilities, income distribution, infrastructure state, political security),

§         vulnerability of resources, connected with direct extremes frequency/probability (multi-scale vulnerability of humans and infrastructure toward extremes),

§         and utilization of resources consumed (issues of life style, culture, education, market features, etc.).

Efficient research development in this area requires continuing education and expert discussions on multilevel flexible basis.

Expert networking is also extremely necessary for public awareness increasing. And taking into account expanding gap between increasing number of high educated people and decreasing of scientific education, as it was noted by Prof. Marone [7], we need use media – both social and traditional as the important tool of education and awareness [8].

And as the conclusion: discussion demonstrates that role of IAPG is increasing in emergency management as the tool of awareness increasing, losses reduction and society self-organization toward changing nature of challenges.

Besides, it might be noted that the both tasks of nature management and complex security management are not the “zero-sum games”. And number of “players” in these “games” is always more than we usually considering. Set of “players” should include also “nature” and additional uncertain “factor of future” – something we don’t know and can’t predict about the system. In this case our planning will be ethical and responsible toward nature and future.

I would like to express my great thanks to Silvia Peppeloni, Giuseppe di Capua, Eduardo Marone and Joe Gill for brilliance organizing of our NH9.8 "Geoethics: Ethical Challenges In Communication, Geoeducation And Management of Natural Hazards" session in EGU-2014. I also sincere gratitude to all participants for fruitful discussions and perfect executing of the meeting.

References

1. Marti K, Ermoliev Y, Makowski M. Coping with Uncertainty: Robust Solutions. Springer-Verlag, Heidelberg, Germany, Lecture Notes in Economics and Mathematical Systems, Volume 633/2010, 2010, 286 p.
2. Oboni F. and Oboni C. Ethics and transparent risk communication start with proper risk assessment methodologies // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-1655, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-1655.pdf
3. Kostyuchenko Yuriy V., Kopachevsky I., Zlateva P., Stoyka Yu., and Akymenko P. Role of systemic risk in regional ecological long-term threats analysis // in: Sustainable Civil Infrastructures – Hazards, Risk, Uncertainty, Phoon, K. K., Beer, M., Quek, S. T. & Pang, S. D. (editors), Research Publishing, Singapore, - 2012, p.551 – 556, ISBN: 978-981-07-2219-7:: doi:10.3850/978-981-07-2219-7 P226
4. Kostyuchenko Yu., Movchan D. Risk perception as the quantitative parameter of ethics and responsibility in disaster study // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-831, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-831.pdf
5. Robust Management of Heterogeneous Systems under Uncertainties. Y Ermoliev, M Makowski, K Marti (eds), Springer, Heidelberg, Germany, Lecture Notes in Economics and Mathematical Systems, Vol. 658/2012, 2012, XXIII, 378 p., ISBN 978-3-642-22883-4
6. Tinti S. Ethical issues in forecasting of natural hazards // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-16474, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-16474.pdf
7. Marone E., Camargo R., and Salcedo Castro J. Marine Extremes and Natural Hazards: when the key is variability // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-2590, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-2590.pdf
8. Rapisardi E., Di Franco S. Open Geosciences Knowledge: foster Information Preparedness in a Disaster Resilience Perspective // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-11304, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-11304.pdf

Photo courtesy Max Yuschenko, CASRE, 2012; and Giuseppe di Capua, IAPG, 2014. 

І дещо про статистику, або чому Ахіллес не наздожене черепаху

Дивовижна справа - майже кожного року керівництво відомства, покликаного боротися з наслідками надзвичайних ситуацій, переможно рапортує про те, що кількість екстремальних випадків помітно зменшилася, а об'єми втрат істотно знизилися.

Проте, час від часу, випрошуючи чергову прибавку фінансування або розширення повноважень, ті ж люди з жахом помічають багатократне збільшення кількості і інтенсивності катастроф.

Де ж правда? Згідно з багаторічними переможними звітами, ми неухильно наближаємося до повної перемоги над стихією. Кількість надзвичайних ситуацій зменшується на 10-20% щорічно. Проте тут же вище керівництво повідомляє про двократне підвищення кількості катастроф за підсумками багаторічного періоду. Чому ж ніяк не настає рай земний, чому наш Ахіллес ніяк не наздожене свою черепаху? Можливо, ми не так рахуємо?

Свого часу професор кафедри прикладної економіки, кафедри теорії і техніки статистики і економічної статистики МДУ, член Ради науково-технічної експертизи, заступник голови Держплану СРСР академік АН СРСР С.Г. Струмилін на питання про те, чому він так безцеремонно фальсифікує статистичні показники, відповів: «Краще стояти за високі темпи економічного зростання соціалістичної економіки, чим сидіти за низькі».

При цьому слід зазначити, що методи коригування статистичних показників, що використовувалися в ті роки, були системні. Коригувалися усі показники, по всіх регіонах і галузях. Виявити спотворення було вкрай складно, знайти коректні показники - практично неможливо. Згідно із звітами, темпи зростання збільшувалися, світле майбутнє наближалося, але все закінчилося колапсом. Не можна обдурити математику…

На жаль, або на щастя, але разом з глибокою математичною підготовкою, досвід корекції статистичних показників істотно втрачено нинішніми укладачами галузевих звітів.

Корекція має бути системною, інакше вона втрачає сенс. Наприклад, який сенс зменшувати обсяги збитків в звіті ДСНС, якщо це можна подивитися на сайтах місцевих адміністрацій, або, наприклад, занижувати кількість харчових отруєнь і епідемій, якщо цей показник може бути перевірений за лікарняною статистикою?

Втім, сучасна ситуація ще гірша - високотехнологічні засоби збору і обробки даних не залишають місця для істотних маніпуляцій. Супутникові спостереження Землі дозволяють оперативно перевірити інформацію ЗМІ і оцінити масштаби катастроф. Існуючі методики не лише дозволяють проводити моніторинг, але і оцінювати збитки, прогнозувати ризики, управляти безпекою. У мене погані новини для ДСНС: рівень вашої компетентності не дозволяє обдурити ні супутник, ні математику. Поки що це не вдавалося нікому.

Тому давайте спробуємо не суперечити звітам інших відомств, даним незалежних спостережень, самим собі, а головне - здоровому глузду. Саме відносна різниця зафіксованих випадків за різними даними і визначає достовірність статистики.

І останнє. Оцінювати розподіли екстремальних подій за допомогою середніх показників - неефективно. Тому вони і екстремальні, що не підкоряються середнім законам. Зниження середньої температури по лікарні може і не означати, що лихоманка відступає. Можливо, просто наповнюваність моргу підвищилася? Говорячи про зниження середньої кількості потерпілих, слід мати на увазі, що кількість потерпілих в окремих катастрофах при цьому росте нелінійно. І саме це свідчить про нашу вразливість, про нашу непідготовленість і слабкість системи управління безпекою.

Втім, ретельно обговорювати необроблену статистику недоцільно, практика показує, що більшість показників можуть істотно змінитися. Дочекаємося публікації річного звіту - поговоримо предметно…

Can we measure an ethical component in risk perception and disaster preparedness practices?

Intensity of impacts of natural disasters is increasing with climate and ecological changes spread. Frequency of disasters is increasing, and recurrence of catastrophes characterizing by essential spatial heterogeneity. Distribution of losses is fundamentally non-linear and reflects complex interrelation of natural, social and environmental factor in the changing world on multi scale range. We faced with new types of risks, which require a comprehensive security concept.

We need quantitatively estimate a social factors influence to disaster damage. It will be scientific support for decision making in disaster relief and preparedness, built on responsible, ethical base, taking into account human dimension.

***

For period 1960 – 2012 in Ukraine 894 natural disasters were selected and analyzed. General trends have been detected; period 1991 – 2010 was selected for detailed analysis as the period with the most reliable statistics validated by satellite. Socio-economical data has been analyzed on the sample of 42 disasters, including 11 most affecting events. List of major disasters includes 6 floods, 3 storms, 1 cold wave, and 1 epidemic. Total losses of most affecting events is about 1,64 billions of EURO, 2.698.797 persons were affected, and 368 people were killed. Analysis was aimed to influence of risk perception to the damage function.

The distribution presented is demonstrates essential increasing of disaster frequency, as well as the data analyzed shows the increasing of the direct losses. Losses increasing connected both with registered increasing of frequency and intensity of disasters, and with increasing of the damaged infrastructure cost. To analyze damage distribution in the context of economic development the Index of Damage (IoD) was calculated.

This index was calculated using evident algorithm: direct losses related to per capita GDP.

The distribution presented demonstrates that relative natural disasters damage (calculated per 1000 km²) during 1990 is slightly increasing, which is probably connected with impact of climate change. Common trend in world and Europe demonstrates decreasing of IoD, which connected with economic grows (increasing of economic sustainability toward catastrophic events) and successful implementation of risk management strategies. At the same time on the territory of Ukraine since 1980’s and especially since 1990’s IoD is increasing dramatically. It connected with economical degradation and absence of adequate systemic strategies of risk management.

In framework of most common, and most comprehensive case the risk can be presented as the superposition of interrelated distribution function and damage function. Distribution function is more “physical” and describes an impact of expanded disaster; damage function describes distribution of damaged assets: infrastructure, people, natural features, etc.

Basing on the prospect theory  and decision making under uncertainty on cognitive bias and handling of risk, we propose to modify a damage function. Modified damage function includes an awareness function, which is the superposition of risk perception function and function of education and log-term experience.

Disaster data were analyzed using modified kernel-based nonlinear principal component analysis (KPCA) algorithm. As the result the spatially and temporally regularized distributions with normalized reliability were obtained.

On the figures below presented averaged distribution of affect by education caused by most valuable natural disasters in Ukraine 1991 – 2012.

Unfortunately as it usual in disaster study, the sample is essentially limited: this data is not highly reliable. Average uncertainty is about 14% for disaster statistics, and about 20% for demographic data.

Risk component caused by education (and indirectly age) is closely connected with economic parameters, such as income per capita. Surveys show that these interrelations are varied and significantly heterogeneous spatially and temporally.

On the figures below the smoothed distributions of disasters affect depends of income are presented.

Analysis of available data using equations (3) – (4) demonstrates interconnected influence of education and long-term experience (education function) on one hand, and short-term information on the other hand (risk perception function) to damage function as the measure of vulnerability toward disasters.

As it follow from figure presented, risk perception function is about 9-18% of awareness function depends of education, age, income and social status of people. Also it was estimated that fraction of awareness function in damage function, and so in function of risk is about 21-49%.

It means that no less than 7-11% of direct losses depend of short-term responsible behavior of “information agents”: social activity of experts, scientists, correct discussions on ethical issues in geo-sciences and media. Other 8-10% of losses are connected with level of public and professional education. This area is also should be field of responsibility of geo-scientists.

***

So, cost of systemic education and long-term preparedness work is no less than 10-15 % of total catastrophic losses, and cost of responsible information and policy making is from 8% up to 20% (in case of major disasters).

References

Ermoliev Y., Hordijk L. Global Changes: Facets of Robust Decisions, in. K. Marti, Y. Ermoliev, M. Makowski, G. Pflug, (eds.): Coping with Uncertainty, Modeling and Policy Issues. Springer-Verlag, Berlin, Germany, 2006, pp. 4-28

Lutz, W., and K.C. Samir. 2011. Global human capital: integrating education and population. Science 333:587–592

National Research Council. 2006. Facing hazards and disasters: understanding human dimensions. The National Academies Press, Washington, D.C., USA

Ermoliev Y. and Winterfeldt D. Systemic Risk and Security Management // in: Y. Ermoliev et al. (eds.), Managing Safety of Heterogeneous Systems, Lecture Notes in Economics and Mathematical Systems 658, Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 2012, pp.19-49, DOI: 10.1007/978-3-642-22884-1 2

Linnerooth-Bayer, J., R. Mechler, and G. Pflug. 2005. Refocusing disaster aid. Science, 309 (5737): 1044–1046

National report “On Technogenic and Natural Security in Ukraine in 2003”. Kiev., 2004, 435 p.

National report “On Technogenic and Natural Security in Ukraine in 2005”. Kiev., 2006, 375 p.

National report “On Technogenic and Natural Security in Ukraine in 2009”. Kiev., 2010, 252 p.

Kostyuchenko Yu.V., Movchan D.M., Yuschenko M.V. Regional risk analysis based on multisource data statistics of natural disasters // in: Integrated modeling of food, energy and water security management for sustainable social, economic and environmental developments / ed. by Zagorodny A.G., Yermoliev Yu.M. – Kyiv, 2013. –pp.229-238, ISBN 978-966-02-6824-1

World Bank. 2013. Global Economic Prospects, Volume 6, January 2013: Assuring Growth Over the Medium Term, Washington, DC: http://databank.worldbank.org/ddp/home.do?Step=12&id=4&CNO=999

Kahneman, D. and Tversky, A. 2000. eds. Choices, Values, and Frames. Cambridge, U.K.: Cambridge University Press

Tversky, A. and Kahneman, D. 1974. Judgment under uncertainty: Heuristics and biases. Science, 185: 251-284

Frankenberg, E., B. Sikoki, C. Sumantri, W. Suriastini, and D. Thomas. 2013. Education, vulnerability, and resilience after a natural disaster // Ecology and Society 18(2): 16, doi: 10.5751/ES-05377-180216

Huber, P. 1981. Robust statistics. Wiley, New York, New York, USA

Scheolkopf B., Smola A.J., Muller K. Nonlinear component analysis as a kernel eigenvalue problem // Neural Computation, 10, #5, 1998, pp. 1299–1399

State Statistics Service of Ukraine. Demography of Ukraine: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/ds/nas_rik/nas_u/nas_rik_u.html

Kellenberg D.K., Mobarak A.M. Does rising income increase or decrease damage risk from natural disasters? / Journal of Urban Economics, 63 (2008), 788–802, doi:10.1016/j.jue.2007.05.003

Kahn, M.E., 2005. The death toll from natural disasters: The role of income, geography, and institutions. Review of Economics and Statistics 87 (2), 271–284

Бути всемогутнім: про етику ученого

Можливості сучасної науки досить великі. Іноді вони викликають захват, іноді страх, іноді - відразу. Тому що вони примушують нас робити вибір, найчастіше - вибір моральний. Суспільству найпростіше перекласти відповідальність за цей вибір на вченого або політика. Вченому або політику найпростіше від цієї відповідальності втекти. Але проблема вибору від цього не зникне, а учений не перестане бути членом суспільства, бути людиною.

Будь-який вчений у своїй діяльності рано чи пізно стикається з проблемами етичного характеру. Мені, мабуть, дещо простіше - моя робота пов'язана з дослідженнями надзвичайних ситуацій і ризиків, а тут проблеми моралі значно ближчі. Щодня у світі відбувається як мінімум одна серйозна катастрофа, внаслідок якої гинуть в середньому близько 100 людей, близько 250000 зазнають втрат і збитків, що вимірюються десятками мільйонів доларів. Просто уявить: щогодини катастрофи забирають життя чотирьох людей...

У світі, що змінюється, вразливість суспільства, інфраструктури і екосистем зростає, зростаючі ризики вимагають особливої відповідальності як від осіб, що приймають рішення, так і від експертного співтовариства. Ми працюємо, по суті, з формалізованими параметрами людського страждання, і таким чином, наша робота має цілком очевидний етичний вимір.

Ухвалення відповідальних рішень і особлива роль вченого у сучасному світі вимагають осмисленого відношення до етичної компоненти роботи. Останніми роками робляться спроби сформулювати деякі загальні положення наукової етики. І якщо для областей, пов'язаних із судовою медициною і експертизою все є більш-менш зрозумілим, то в інших галузях доки єдиного «етичного кодексу» не існує. При цьому, громадська дискусія дозволяє виділити кілька загальних моментів.

По-перше, вчений служить істині. Будь-яке співтовариство учених - чи то академія, університет, або лабораторія - суть добровільне об'єднання однодумців для пошуку істини. Шляхом копіткого систематичного накопичення і збереження знань. Тому самовіддане прагнення істини - необхідна властивість ученого, його іманентна суть.

Ні привілеї, ні ієрархії, ні посади, наскільки корисними вони б не здавалися для досягнення цілі, не повинні підміняти мету - істину і знання. Будьте зосереджені на точності знання. До усього іншого можна і треба відноситися з гумором. Ілюзія власної винятковості і абсолютної влади, що частенько виникає на ґрунті зайняття наукою, руйнує особистість вченого, але легко долається звичайною самоіронією і повагою до знання.

По-друге, пошук істини вимагає інтелектуальної чесності - кожну думку треба додумувати до кінця. Пошук істини потребує свободи, а тому наука не визнає рамок і авторитетів. Зокрема, ми не маємо права прикривати власні недоробки посиланнями на чужі авторитети, склеювати недогризки своїх недодуманих думок чужими висновками, ховатися від відповідальності за звучними іменами. Серед іншого це означає, що абсолютних авторитетів в науці не існує, а рамки дослідження може визначити лише істина, лише вся наука в цілому. Хочеш залишитися ученим - відмовся від абсолютизації окремої точки зору, від тиску авторитету.

Проте, науковий результат майже ніколи не буває особистим досягненням. Майже кожне відкриття, нова теорія або розробка є результатом довгострокових колективних зусиль. І оцінити їх можуть тільки в співтоваристві рівних. (На цьому, до речі, заснована система «peer- review», яка визначила успіх західних наукових журналів). Тому повага до праці колег і учителів повинна стати визначальним мотивом щоденної діяльності вченого. Це означає неможливість не лише плагіату, але і прихованого цитування, або запозичення результатів.

Відповідальність завжди є дитям свободи. Тільки після отримання свободи наукової творчості приходить розуміння відповідальності за отриманий результат. Тому справжній вчений - відповідальний вчений: не підробляє результати, не відкидає факти, що суперечать первинній гіпотезі (перевіряє як верифікаційні, так і містифікаційні критерії), уникає висновків, не підтверджених прямими результатами експериментів, чітко пам'ятає про обмеження свого методу.

Загальний характер знання не визначає універсальності методів, і не дає вченому права нехтувати методологією. Грубо кажучи, брехня і крадіжка руйнують можливість знайти істину, вихолощують і знецінюють висновки.

А висновки - важливі. Вчений нехтує собою заради пошуку істини, але він - служить людям, тому що істина – це потреба людства. Деяка абстрактна «істина» цілком може виявитися недосяжною, але осягнути себе людство може тільки шляхом пізнання. Тому керівним принципом при формулюванні наукових висновків повинні стати любов і повага до людей, соціальна відповідальність.

Страждання і біль - не порожні слова для вченого, ми можемо вплинути на це. Антигуманні або не-гуманні рішення - не є рішеннями. Наприклад, абсолютно зрозуміло, що ніякі дослідження катастроф, навіть найточніші прогнози, не зменшать загальної кількості страждань у світі, але ми можемо допомогти тим, хто страждає. Проводячи дослідження, ми пам'ятаємо, що наша головна мета - допомогти врятувати життя людей. У цьому сенсі, наша діяльність - це не лише робота, але і служіння.

Сучасна наука може вирішити майже будь-яке завдання, але чи готові ми прийняти відповідь на свої питання? Ніхто не зобов'язаний довіряти політикам, їх здатність перетворити благо в інструмент зла багаторазово підтверджена. Ми повинні допомогти політикам правильно використати наші результати. Це означає, що ми не можемо бути циніками. Ми самі повинні стати політиками - прийти до людей, допомогти сформулювати питання, допомогти прийняти відповіді, допомогти поставити під контроль технології, що викликають питання.

Це і означає бути вченим у сучасному світі. Це одночасно означає - бути людиною.