Діти-солдати як військовий злочин та складова гібридної війни: Участь неповнолітніх в бойових діях на боці російсько-терористичних угруповань в ході конфлікту в Донбасі

Злочинні практики ведення війни можуть мати різні форми. Наприклад, використання мирних мешканців в якості живого щита – розповсюджена тактика терористів. В якості ефективної тактики гібридної війни проти України її анонсував особисто Володимир Путін на прес-конференції 4 березня 2014: «…я хочу, чтобы вы однозначно меня понимали. Если мы примем такое решение (введем войска на Украину)... и пусть кто-то из украинских военнослужащих попробует стрелять в своих людей, российские военные будут стоять позади людей; не спереди, а сзади». Це – чітка маніфестація ставлення до законів ведення війни, та оцінка життя мирних мешканців.

Використання дітей в якості солдатів та військового персоналу є широко розповсюдженою практикою терористів та злочинних режимів в усьому світі. Вона однозначно засуджується світовою спільнотою і визнається військовим злочином. Відповідно до Женевської Конвенції (Протокол ІІ), Конвенції ООН про права дитини та Римського Статуту, участь дітей у віці до 15 років у збройних формуваннях заборонена, а також визнається військових злочином вербування осіб до 18 років у парамілітарні і партизанські недержавні загони з будь-якими цілями. Власне, діти-солдати є окремим, самостійним індикатором тероризму.

За даними міжнародних організації, більше 300 тисяч дітей і підлітків використовувалися в останні 10 років в якості солдатів, партизан чи іншого військового персоналу для підтримки збройних формувань в усьому світі. Найбільш відомі випадки масового використання неповнолітніх у збройних конфліктах це дитячі загони «Тигрів визволення Таміл Іламу» на Шрі-Ланці, юні бойовики ХАМАСу та «Ісламського Джихаду» в Палестинський автономії, «Армія опору Господа» в Уганді та ліві партизани в Колумбії.

Нажаль, в конфлікті в Донбасі, що є частиною російсько-української війни, практика використання дітей в якості солдатів та військового персоналу також широко застосовується - як російськими окупантами, так і терористами з числа місцевих колабораціоністів.

Оцінки кількості та якісного складу неповнолітніх членів терористичних угруповань значно ускладнені тим, що бойовики не ведуть жодної притомної статистики, а будь-яку інформацію ретельно приховують. Втім, оцінювання можна провести, базуючись на інформаційних ресурсах терористичних рухів, їхніх російських кураторів та прибічників, персональних сторінках бойовиків та їхніх родичів в соціальних мережах, даних ЗМІ. Це дозволяє оцінити кількість дітей, їхній розподіл та динаміку, вікові та статеві характеристики, в багатьох випадках ідентифікувати особу та походження, з’ясувати історію участі в збройному конфлікті.

Першими зброю до рук дітей дали російські диверсанти під керівництвом І.Стрєлкова (Гіркіна) в захопленому ними Слов’янську в квітні 2014. Тоді ж, під час операції з визволення міста, терористи кинули дітей напризволяще, втікаючи зі Слов’янська. Зокрема, в боях за Слов’янськ 11 липня 2014 загинув 18-річний найманець Олексій Стариков (народився 12 грудня 1995), а 17-річний Денис Бондаренко загинув 27 липня 2014. За оцінками спостерігачів, кількість осіб у віці до 18 років, які були задіяні в конфлікті в якості військового персоналу на боці терористів протягом подій навколо Слов’янська коливалася в межах від 30 до 40 осіб. При цьому постійна кількість дітей-солдатів у віці від 14 до 18 років у складі підрозділу І.Стрєлкова була не більше 5-8 осіб.

Денис Бондаренко

Олексій Стариков

З розвитком антитерористичної операції та ескалацією відповідних заходів з боку супротивника ситуація із залученням дітей змінювалася.

У вересні-жовтні 2014 спостерігався приплив неповнолітніх солдатів до лав терористичних угруповань. Він був, ймовірно, пов'язаний і) зі стабілізацією стану територій, захоплених терористами, зумовленої введенням російських регулярних військ в серпні 2014, іі) із невизначеністю режиму навчання в самопроголошених ДНР/ЛНР і, таким чином, з появою значної кількості незайнятих школярів та випускників шкіл, ііі) із значним припливом зброї та амуніції з РФ та невдалою мобілізацією місцевих дорослих мешканців до лав терористичних загонів. В період з травня-червня до листопада-грудня 2014 в складі майже кожного терористичного загону було від 3 до 8 бійців у віці молодше 18 років. Зазвичай, вони виконували господарські функції та забезпечували охорону об’єктів, але іноді брали участь і диверсійно-розвідувальній діяльності та навіть у бойових діях.

Зокрема, в сталих терористичних угрупованнях, наприклад, в так званих «бригадах» «Восток», «Призрак», «Спарта» та деяких інших починають з’являтися стабільні групи неповнолітніх найманців віком від 14 до 18 років.

Наприклад, в бригаді «Восток» в 2014 функціонує учбова рота очолювана 15-річним підлітком Андрієм з позивним «Рось», яка складається з дітей 14-16 років. Бійці цієї роти виконують господарчі роботи, обслуговують зброю, але також здійснюють розвідувальні функції. 

Андрій "Рось" та неповнолітні члени угрупування "Восток"

Зазвичай, діти потрапляють до лав терористів не з вулиці, чи через втрату батьків, а через військово-патриотичні клуби за місцем проживання, завдяки пропаганді тренерів та вихователів. Батьки таких дітей є або активними колабораціоністами, або членами терористичних угруповань. Велика розгалужена міська агломерація Донецька сприяє переміщенню людей між її окремими частинами, і приєднанню до терористичних підрозділів. Дитячий підрозділ «Востоку» станом на квітень-серпень 2014 складався з 5-15 осіб, і варіювався в залежності від доступності навчальних закладів та інтенсивності бойових дій.

У лавах угруповання «Призрак» протягом 2014 (і навіть першого півріччя 2015) було два підрозділи дітей у віці від 12 до 18 років максимальною загальною чисельністю до 60 осіб. Вони виконували диверсійно-розвідувальні, господарські функції, мали досвід бойових дій і несли бойові втрати.

Наприклад, 5 серпня 2014 під час бою на мосту в с. Пантелеймонівка загинув 18-річний найманець Олександр Павлюк (народився 17 листопада 1995).

Олександр Павлюк

Широкого розголосу набула історія малолітнього терориста з банди Мостового 16-річного Ярослава Воскоєнка та його «Юної самооборони» з Лисичанську. За його словами, до складу їхнього загону в травні-червні 2014 входило від 11 до 40 осіб. Втім, підтвердити достовірність цієї інформації наразі важко.

З середини 2014 фіксуються також випадки перебування і участі в бойових діях неповнолітніх найманців з Росії. Наприклад, громадянин Росії, 18-річний уродженець м. Білорецьк, Башкирія, Костянтин Кійко був найманцем у складі загону терористів в Слов’янську, отримав важке поранення, помер від поранень в Ростові (Росія) в липні 2014. 

Костянтин Кійко

18-річний Євген Пушкарьов (народився 1 серпня 1996) з Кронштадту, Росія, був активним членом військово-патриотичних клубів «Скала» і «Сестрорецький рубіж», через які зрештою, завербувався найманцем в російсько-терористичний загін в Донбас. Він втік з дому, приєднався до терористів, і загинув 1 жовтня 2014 під п. Нікішино Луганської обл.

Євген Пушкарьов

Таким чином, загальну кількість неповнолітніх солдатів в терористичних угрупованнях під час конфлікту в Донбасі в період квітень 2014 – січень 2015 можна оцінити в 210-250 осіб. Їх вік коливається в межах 13-18 років, переважно 16-17 років, але фіксувалися випадки 12-річних бійців.

В 2015 кількість дітей-солдатів почала скорочуватися. Причиною цього скоріш за все є впорядкування хаотичної діяльності терористичних загонів та зниження рівня забезпечення терористів з боку РФ. Втім, місцеві діти продовжують співпрацювати з терористами, використовуючи їх як джерело прибутку в умовах економічної деградації регіону. Одночасно в 2015 зростають втрати неповнолітніх терористів.

Так, 12 березня 2015 в бою під Марїнкою загинув 18-річний Андрій Гончарук (громадянин України, позивний «Молодий», бойовий стаж з березня 2014), мешканець Миколаєва. Олександр Трощий, 1996 року народження, мешканець Луганська, близько року був найманцем в ДШРГ «Ратибор» (позивний «Стрілок»), загинув наприкінці січня 2015.

Андрій Гончарук

Олександр Трощий

Крім того, в 2015 спостерігається зменшення місцевих мешканців як серед терористів, так і серед залучених до злочинної діяльності дітей, на тлі припливу найманців з Росії, в тому числі і неповнолітніх.

Так, серед втрат, які несуть неповнолітні найманці починають фіксуватися громадяни Росії. Наприклад, 22 січня 2015 в боєзіткненні під с. Спартак в районі ДАП загинув 16-річний громадянин Росії Коробов Євген Вячеславович (народився 9 березня 1998, проживав в м. Урюпинськ, Волгоградська обл., Росія).

Євген Коробов

Неповнолітній громадянин Росії Владислав Недавній (народився 9 квітня 1997) перебував у складі угрупування «Козачество РФ» в м. Горлівка. Загинув під час обстрілу на трасі Дебальцево-Артемівськ 12 лютого 2015.

Владислав Недавній

У складі ГРУ СпН ДНР «Хмурого» з травня 2014 перебував неповнолітній найманець Алмас Махмутов, якій народився 28 березня 1996. Він втік з дому – з м. Салават, Башкортостан, Росія – 24 квітня 2014, і за допомогою вербувальників потрапив до терористичних загонів в Донбас. В ході бою 4 березня 2015 в районі шахти №8 п. Дзержинськ він загинув у віці 18 років.

Алмас Махмутов

На тлі істотного зниження інтенсивності бойових дій, діти протягом 2015 переважно використовуються терористами для ведення розвідувальної діяльності та виконання господарчих або охоронних функцій.

Загальну кількість неповнолітніх солдатів станом на кінець 2015 в лавах російсько-терористичних угруповань можна оцінити у кількості 70-90 осіб. Ця чисельність не є сталою: діти , які є місцевими мешканцями, не перебувають у складі угруповання постійно. При цьому найбільш стабільна частина дитячих формувань - до 50% з них - є громадянами Росії.

Таким чином, за період 2014-2015 у збройному конфлікті в Донбасі на боці російсько-терористичних угруповань брали участь до 300 неповнолітніх солдатів (у віці до 18 років). З них до 150-180 безпосередньо брали участь у бойових діях. До 50 неповнолітніх осіб загинули під час боїв.

У 2016 використання неповнолітніх в якості військового персоналу та солдатів терористичними угрупуваннями було вирішено перевести на сталу базу. Лідер терористів «голова ДНР» Олександр Захарченко підписав Розпорядження № 246 від 15 грудня 2015 «Про проведення первинної постановки громадян 1999 року народження на військовий облік в 2016 році». Отже, зважаючи на характер та статус угруповання «ДНР», мова йде про фактичну легалізацію використання осіб віком 17 років у парамілітарних недержавних формуваннях, що прямо заборонено міжнародними конвенціями.

Таким чином, ми отримуємо «офіційне» підтвердження використання неповнолітніх в діяльності військових формувань, а по-друге, це дозволяє нам визначити їхній статус, як злочинний і терористичний, відповідно до наявного міжнародного законодавства.

Масове систематичне використання дітей і неповнолітніх в якості солдатів та допоміжного військового персоналу під час конфлікту доводить, що ми маємо справу з класичною терористичною організацією, контрольованою, керованою та забезпечуваною Росією.

(опубліковано: "Миротворець", 2016, №3, сс.30-32)

Ethical Challenges in Disaster Studies: following the discussion on session NH9.8 of EGU-2014

Fearful disaster dynamics that we observe in the last decade, are creating new problems for society. At the same time a multi-level and complex structure of social relations is developing rapidly. It required to be accounted in different fields of disaster study: risk analysis and forecast, preparedness practices, public awareness, disaster response and general emergency management.

In this context IAPG-related activity, and especially session NH9.8 of EGU-2014 is an essential effort to propose an answer to modern challenges in disaster studies. Anyway the session organized by IAPG was attempted to articulate existing challenges during open scientific discussion.

What from viewpoint of risk and disaster analyst was crystallized in discussions on NH9.8 session?

Major part of risk analysts declared new nature of modern risks [1]. We faced coherent or systemic risks, realization of which leads to domino effect [2, 3], unexpected growing of losses and fatalities [4]. This type of risks originated by complicated nature of heterogeneous environment, close interconnection of engineering networks, and changing structure of society. Formal basis for analysis of this type of risks is developed during last 5-7 years [5]. But issues of social fairness, ethics, and education require further development.

Ethic challenge in disaster studies could and should be analyzed in the context of ethics of our forecasts. There are two aspects of this problem. First, as it was perfectly demonstrated in presentation of Prof. Stefano Tinti [6], our forecasts should be balanced from viewpoint of accurateness/correctness, successfulness/efficiency, and usefulness.

But also our forecasts should be robust toward different scenarios [5]. Requirement of robustness is based on rejection of deterministic models of security management, which is usually discriminating. So the robustness of forecasts in some sense is the “humanizing tool” for emergency management.

Our studies - from trend calculation to prospecting analysis - should meet peoples needs and to produce ethical forecasts – responsible, correct and useful. In this context basement of our studies should be correct and comprehensive. For example, in disaster studies we should base on correct paradigm of sustainability, to analyze multi-component security concept. This concept includes few interrelated components, describing hazards, natural environment, society and resources as the whole system:

§         availability of life resources (existing and distribution of systemic resources, production and re-production of resources needed to population safety support, policy issues, education and economy),

§         accessibility of resources (accessibility of different types of resources, including survival and rescue facilities, income distribution, infrastructure state, political security),

§         vulnerability of resources, connected with direct extremes frequency/probability (multi-scale vulnerability of humans and infrastructure toward extremes),

§         and utilization of resources consumed (issues of life style, culture, education, market features, etc.).

Efficient research development in this area requires continuing education and expert discussions on multilevel flexible basis.

Expert networking is also extremely necessary for public awareness increasing. And taking into account expanding gap between increasing number of high educated people and decreasing of scientific education, as it was noted by Prof. Marone [7], we need use media – both social and traditional as the important tool of education and awareness [8].

And as the conclusion: discussion demonstrates that role of IAPG is increasing in emergency management as the tool of awareness increasing, losses reduction and society self-organization toward changing nature of challenges.

Besides, it might be noted that the both tasks of nature management and complex security management are not the “zero-sum games”. And number of “players” in these “games” is always more than we usually considering. Set of “players” should include also “nature” and additional uncertain “factor of future” – something we don’t know and can’t predict about the system. In this case our planning will be ethical and responsible toward nature and future.

I would like to express my great thanks to Silvia Peppeloni, Giuseppe di Capua, Eduardo Marone and Joe Gill for brilliance organizing of our NH9.8 "Geoethics: Ethical Challenges In Communication, Geoeducation And Management of Natural Hazards" session in EGU-2014. I also sincere gratitude to all participants for fruitful discussions and perfect executing of the meeting.

References

1. Marti K, Ermoliev Y, Makowski M. Coping with Uncertainty: Robust Solutions. Springer-Verlag, Heidelberg, Germany, Lecture Notes in Economics and Mathematical Systems, Volume 633/2010, 2010, 286 p.
2. Oboni F. and Oboni C. Ethics and transparent risk communication start with proper risk assessment methodologies // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-1655, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-1655.pdf
3. Kostyuchenko Yuriy V., Kopachevsky I., Zlateva P., Stoyka Yu., and Akymenko P. Role of systemic risk in regional ecological long-term threats analysis // in: Sustainable Civil Infrastructures – Hazards, Risk, Uncertainty, Phoon, K. K., Beer, M., Quek, S. T. & Pang, S. D. (editors), Research Publishing, Singapore, - 2012, p.551 – 556, ISBN: 978-981-07-2219-7:: doi:10.3850/978-981-07-2219-7 P226
4. Kostyuchenko Yu., Movchan D. Risk perception as the quantitative parameter of ethics and responsibility in disaster study // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-831, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-831.pdf
5. Robust Management of Heterogeneous Systems under Uncertainties. Y Ermoliev, M Makowski, K Marti (eds), Springer, Heidelberg, Germany, Lecture Notes in Economics and Mathematical Systems, Vol. 658/2012, 2012, XXIII, 378 p., ISBN 978-3-642-22883-4
6. Tinti S. Ethical issues in forecasting of natural hazards // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-16474, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-16474.pdf
7. Marone E., Camargo R., and Salcedo Castro J. Marine Extremes and Natural Hazards: when the key is variability // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-2590, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-2590.pdf
8. Rapisardi E., Di Franco S. Open Geosciences Knowledge: foster Information Preparedness in a Disaster Resilience Perspective // Geophysical Research Abstracts, Vol. 16, EGU2014-11304, 2014, EGU General Assembly 2014, http://meetingorganizer.copernicus.org/EGU2014/EGU2014-11304.pdf

Photo courtesy Max Yuschenko, CASRE, 2012; and Giuseppe di Capua, IAPG, 2014. 

Терористична загроза: глобальний вимір соціальної і політичної безпеки держави

Після кожної значної терористичної атаки неминуче виникають голоси, які стверджують, що для подолання терористичної загрози потрібна «тверда рука», що демократичні механізми безсилі проти терористів, лише жорсткий порядок може усунути небезпеку тощо. Емоційний вплив трагічної події, загроза хаосу і безладу заважають оцінювати ситуацію тверезо, сприяють бажанню обміняти свободу на безпеку. Але чи є ефективним такий обмін? З точки зору стратегічної безпеки, є сенс оцінити взаємозв’язок терористичної загрози з рівнем насильства і системою державного управління на глобальному рівні.

Вплив терористичної діяльності є в першу чергу політичним.

Зокрема, відповідно до діючого законодавства (ст.258 КК України) під терористичний акт підпадають практично будь-які протиправні дії, що посягають на громадську безпеку: "Терористичний акт - застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою».

Слід визнати, це визначення теракту є, мабуть, занадто широким. Але саме відповідно до цього визначення, ми і реєструємо терористичні акти, розрізняючи їх від інших типів надзвичайних ситуацій.

Проблема визначення чинників і рушійних сил постає тоді, коли нам потрібно розробити систему довгострокового запобігання терористичній загрозі. Тут знати звідки походить загроза і чи є вона справді терористичною – важливо.

Те, що рівень впливу терористичної загрози на загальний рівень безпеки в Україні є достатньо низьким, свідчить скоріш не про ефективність контр-терористичних заходів, а про природу самої загрози. Принаймні тих випадків, які ми реєструємо як терористичні атаки. Останнім часом реакція влади на терористичні атаки в Україні не була достатньо адекватною. Скоріш це була реакція служби фізичного захисту, а не системна реакція служби безпеки на системну ж загрозу. Втім, є питання щодо наявності саме системної загрози.

Слід зазначити, що терористична загроза притаманна будь-який державі. Це зумовлено наявністю різного типу конфліктів у всьому світі, потоками біженців, переміщенням небезпечних речовин тощо. Ми маємо коректно оцінювати вплив терористичної загрози на стан комплексної безпеки в стратегічній перспективі.

Тероризм, як спосіб впливу на політичні рішення неполітичними засобами, безпосередньо пов'язаний з конфліктами. При цьому якщо ми маємо справу з класичними міждержавними війнами, то тероризм буде кваліфікуватися як диверсійні військові операції. Тероризмом він залишиться лише в умовах громадянських/революційних, етнічних і релігійних війн. В такому випадку кількість збройних конфліктів певних типів буде приблизно відповідати кількості терористичних атак у світі.

Дані Global Terrorism Database Університету Меріленду (США) та Center for Systemic Peace (США) дозволяють зробити аналіз розподілів основних індикаторів соціально-політичної і військової безпеки у світі.

Так, загальна кількість збройних конфліктів у світі стає меншою, але це відбувається в основному за рахунок зменшення війн між державами і революційних війн. Кількість етнічних і релігійних конфліктів – основного джерела терористичної загрози – хоча теж знижується, але значно повільніше.

Таке відносне «підвищення гуманності» можна певним чином пояснити змінами у системі державного управління, що спостерігаються протягом останніх десятиліть. Очевидно, що демократичним урядам простіше домовлятися між собою, ніж вирішувати конфлікти силовими засобами, керуючись примхами тиранів.

Дані засвідчують, що кількість терористичних атак добре відповідає кількості збройних конфліктів і розподілу типів державного управління.

При цьому кількість загиблих при терористичних атаках змінюється нелінійно.

Так чи інакше, в стратегічній перспективі терористична загроза і в світі, і для нашої держави, продовжує бути актуальною.

Тому сьогодні ми маємо з обережністю ставитися до напряму політичного розвитку держави: терористичні загрози в країнах ЄС, США, та Росії, з якою нам пропонують будувати найтісніші стосунки, відрізняються кардинально.

Протягом останніх п’яти років в середньому в Росії відбувається від 160 до 190 терористичних актів на рік, в результаті яких гине до 500 людей і 350-450 зазнають поранення. Це в 2,5 рази більше, ніж в США (це держава, яка воює), і в 9,5 разів більше в середньому ніж в країнах ЄС. Поясненням тому може бути і зростаюча тенденція до концентрації влади, і відповідний занепад системи управління, пов'язаний із зростаючою корупцією, і деградація ресурсу.

Отже, автократичні режими приречені на збройні конфлікти і постійну терористичну загрозу, ресурс демократичних держав є більшим, і вони є менш вразливими. Якщо ми маємо на меті стратегічне зниження терористичної загрози, ми маємо розбудовувати демократичні інститути в середині країни і обирати відповідний зовнішньополітичний вектор.

***

Мабуть слід сказати ще дещо про тероризм...

За кілька днів буде оприлюднено експертну думку Ради директорів журналу «Bulletin of the Atomic Scientists», які за допомогою символічного Годинника Апокаліпсису визначать ступінь загрози ядерного знищення людства.

Годинник Апокаліпсису показує умовний час до опівночі, якій відділяє нас від загибелі. За майже 60 річну історію існування цього аналітичного проекту, стрілку годинника було переведено 20 разів.

Ближче всього – за 2 хвилини до катастрофи світ перебував після випробувань водневої бомби у 1954 році, а найбезпечнішим він був у 1991 році – 17 хвилин – після перегляду договорів про ядерні озброєння і скорочення ядерних потенціалів.

Втім, з тих пір загроза зростає. Навіть не дивлячись на відсутність масштабних ядерних потенціалів, сконцентрованих в конфліктуючих державах.

Експерти мотивують переміщення стрілки Годинника Апокаліпсиса в бік катастрофи (минулого року ми були в 5 хвилинах від знищення), по-перше, з безвідповідальним використанням новітніх енергетичних технологій в умовах глобального потепління, по-друге, з поширенням ядерних технологій в авторитарні режими і, по-третє, із суттєвим зростанням загрози використання ядерної зброї терористами.

Тож в сучасному світі ймовірність ядерного апокаліпсису залежить не тільки і не стільки від політичної волі держав, а від наших спільних можливостей контролювати поширення небезпечних технологій на терористичні угруповання…

Передвісники майбутнього або приводи для новорічного оптимізму

Якщо і існують специфічно новорічні теми, то вони відносяться або до світської хроніки, або до народної освіти. Корпоратив або дитяче свято є цілком зрозумілим символом завершення певного тимчасового відрізку.

Історія ж зовсім не зобов'язана співставляти плин своїх процесів з астрономічними періодами.

Цей рік цілком очевидно закінчився в листопаді. Разом з мільйонними грудневими протестами. І вже тоді можна було підводити підсумки року, що йде. Все, що відбувалося потім і відбувається тепер - відноситься до наступного періоду, до нового року, що трохи передчасно настав.

Втім, жодне явище не виникає саме по собі, але майже завжди є проявом глибинних процесів, враховувати які необхідно при аналізі таких складних соціальних понять, як, наприклад, комплексна безпека.

Що я маю на увазі? Якби я аналізував стан вразливості нашого суспільства по відношенню до основних викликів - природних і техногенних катастроф, загроз соціально-політичного характеру, то довелося б констатувати, що стали більше вразливими.  По-перше, тому що частота і інтенсивність катастроф продовжують зростати. По-друге, тому, що докорінно була змінена система ухвалення рішень в області управління безпекою - після реформування МНС в Держслужбу ми отримали Цивільну оборону радянського зразка : безвідповідальну, некомпетентну, спрямовану на ігнорування загроз.

При цьому, однак, поза увагою залишився б чинник сприйняття загроз і ризиків. Просто тому, що окрім поступової деградації освіти говорити тут особливо не було б про що. Ні підготовленість до надзвичайних ситуацій, ні рівень освіти, ні рівень доходів людей, ні структура соціальних зв'язків істотно не змінилися. А значить і сприйняття ризиків формально не повинне було змінитися.

Але грудневі події істотно змінили саме наше уявлення про структуру соціальних зв'язків і підготовленість суспільства до соціальних загроз. Люди продемонстрували дивовижний рівень самоорганізації, здібності до ухвалення колективних рішень і протистояння загрозам.

Це докорінно міняє базовий рівень сприйняття ризиків. Адже саме те, як ми сприймаємо загрози, визначає в середньому від 15 до 25% втрат від катастроф.

Таким чином, грудневі події показали, що стійкість нашого суспільства по відношенню до основних викликів істотно недооцінена. Чинники, які збільшують нашу вразливість, - більше політичні, а не соціальні. Контроль влади, свобода слова, взаємна відповідальність - способи підвищення нашої безпеки. Наше суспільство виявилося цілком зрілим і відповідальним, непогано горизонтально структурованим, що є істотним чинником виживання.

Це - оптимістичний і, мабуть, найбільш парадоксальний висновок з подій року, що минає. Тому що зробити його дозволили події, які є передвісниками майбутнього.

Песимістичних висновків і оцінок буде напевно, набагато більше. Наприклад, коли ми почнемо з'ясовувати, як нам реалізувати наш соціальний потенціал. Але це вже все-таки зовсім інша, зовсім не новорічна історія...

Few worlds on system security: small nuclear reactor in my garden

Technology of creation of little and plenty reliable reactors appeared at the beginning of 80^th.

At the end of 1985 in International Institute of Applied Systems Analysis a strategy of development of energy was discussed, taking into account the increasing role of little reactors. Probability of setting of little reactors was examined literally in every garden.

But discussion went on an unexpected way: an optimal method of the use of little reactors is an association of them in the distributed network. In this case the efficiency of production of energy is increasing, increases security against interruptions, possibility of distribution of energy is increasing substantially.

However experts on the risks analysis pulled out few strong objections. Security analysis shows: geographically distributed and interconnected network of small nuclear reactor (even absolutely safe) is the source of fatal systemic risk. Risk measure in this case not depends of safety of one reactor, but is the function of network complexity and quality of network management. It was shown that even small lapse may leads to collapse of whole network with unpredictable consequences.

Then the idea of the use of little reactors was successfully buried.

Now this “great idea” based on technological achievements of middle of 80th is regenerated again:

http://e360.yale.edu/digest/us_energy_department_invests_in_small-scale_nuclear_reactors/4026/

 Well… are you still ready to construct a personal safe “small modular reactor” in your garden?