вівторок, 29 березня 2016 р.

Діти-солдати як військовий злочин та складова гібридної війни: Участь неповнолітніх в бойових діях на боці російсько-терористичних угруповань в ході конфлікту в Донбасі


Злочинні практики ведення війни можуть мати різні форми. Наприклад, використання мирних мешканців в якості живого щита – розповсюджена тактика терористів. В якості ефективної тактики гібридної війни проти України її анонсував особисто Володимир Путін на прес-конференції 4 березня 2014: «…я хочу, чтобы вы однозначно меня понимали. Если мы примем такое решение (введем войска на Украину)... и пусть кто-то из украинских военнослужащих попробует стрелять в своих людей, российские военные будут стоять позади людей; не спереди, а сзади». Це – чітка маніфестація ставлення до законів ведення війни, та оцінка життя мирних мешканців.

Використання дітей в якості солдатів та військового персоналу є широко розповсюдженою практикою терористів та злочинних режимів в усьому світі. Вона однозначно засуджується світовою спільнотою і визнається військовим злочином. Відповідно до Женевської Конвенції (Протокол ІІ), Конвенції ООН про права дитини та Римського Статуту, участь дітей у віці до 15 років у збройних формуваннях заборонена, а також визнається військових злочином вербування осіб до 18 років у парамілітарні і партизанські недержавні загони з будь-якими цілями. Власне, діти-солдати є окремим, самостійним індикатором тероризму.

За даними міжнародних організації, більше 300 тисяч дітей і підлітків використовувалися в останні 10 років в якості солдатів, партизан чи іншого військового персоналу для підтримки збройних формувань в усьому світі. Найбільш відомі випадки масового використання неповнолітніх у збройних конфліктах це дитячі загони «Тигрів визволення Таміл Іламу» на Шрі-Ланці, юні бойовики ХАМАСу та «Ісламського Джихаду» в Палестинський автономії, «Армія опору Господа» в Уганді та ліві партизани в Колумбії.

Нажаль, в конфлікті в Донбасі, що є частиною російсько-української війни, практика використання дітей в якості солдатів та військового персоналу також широко застосовується - як російськими окупантами, так і терористами з числа місцевих колабораціоністів.

Оцінки кількості та якісного складу неповнолітніх членів терористичних угруповань значно ускладнені тим, що бойовики не ведуть жодної притомної статистики, а будь-яку інформацію ретельно приховують. Втім, оцінювання можна провести, базуючись на інформаційних ресурсах терористичних рухів, їхніх російських кураторів та прибічників, персональних сторінках бойовиків та їхніх родичів в соціальних мережах, даних ЗМІ. Це дозволяє оцінити кількість дітей, їхній розподіл та динаміку, вікові та статеві характеристики, в багатьох випадках ідентифікувати особу та походження, з’ясувати історію участі в збройному конфлікті.

Першими зброю до рук дітей дали російські диверсанти під керівництвом І.Стрєлкова (Гіркіна) в захопленому ними Слов’янську в квітні 2014. Тоді ж, під час операції з визволення міста, терористи кинули дітей напризволяще, втікаючи зі Слов’янська. Зокрема, в боях за Слов’янськ 11 липня 2014 загинув 18-річний найманець Олексій Стариков (народився 12 грудня 1995), а 17-річний Денис Бондаренко загинув 27 липня 2014. За оцінками спостерігачів, кількість осіб у віці до 18 років, які були задіяні в конфлікті в якості військового персоналу на боці терористів протягом подій навколо Слов’янська коливалася в межах від 30 до 40 осіб. При цьому постійна кількість дітей-солдатів у віці від 14 до 18 років у складі підрозділу І.Стрєлкова була не більше 5-8 осіб.
Денис Бондаренко

Олексій Стариков
З розвитком антитерористичної операції та ескалацією відповідних заходів з боку супротивника ситуація із залученням дітей змінювалася.
У вересні-жовтні 2014 спостерігався приплив неповнолітніх солдатів до лав терористичних угруповань. Він був, ймовірно, пов'язаний і) зі стабілізацією стану територій, захоплених терористами, зумовленої введенням російських регулярних військ в серпні 2014, іі) із невизначеністю режиму навчання в самопроголошених ДНР/ЛНР і, таким чином, з появою значної кількості незайнятих школярів та випускників шкіл, ііі) із значним припливом зброї та амуніції з РФ та невдалою мобілізацією місцевих дорослих мешканців до лав терористичних загонів. В період з травня-червня до листопада-грудня 2014 в складі майже кожного терористичного загону було від 3 до 8 бійців у віці молодше 18 років. Зазвичай, вони виконували господарські функції та забезпечували охорону об’єктів, але іноді брали участь і диверсійно-розвідувальній діяльності та навіть у бойових діях.
Зокрема, в сталих терористичних угрупованнях, наприклад, в так званих «бригадах» «Восток», «Призрак», «Спарта» та деяких інших починають з’являтися стабільні групи неповнолітніх найманців віком від 14 до 18 років.
Наприклад, в бригаді «Восток» в 2014 функціонує учбова рота очолювана 15-річним підлітком Андрієм з позивним «Рось», яка складається з дітей 14-16 років. Бійці цієї роти виконують господарчі роботи, обслуговують зброю, але також здійснюють розвідувальні функції. 
Андрій "Рось" та неповнолітні члени угрупування "Восток"
Зазвичай, діти потрапляють до лав терористів не з вулиці, чи через втрату батьків, а через військово-патриотичні клуби за місцем проживання, завдяки пропаганді тренерів та вихователів. Батьки таких дітей є або активними колабораціоністами, або членами терористичних угруповань. Велика розгалужена міська агломерація Донецька сприяє переміщенню людей між її окремими частинами, і приєднанню до терористичних підрозділів. Дитячий підрозділ «Востоку» станом на квітень-серпень 2014 складався з 5-15 осіб, і варіювався в залежності від доступності навчальних закладів та інтенсивності бойових дій.

У лавах угруповання «Призрак» протягом 2014 (і навіть першого півріччя 2015) було два підрозділи дітей у віці від 12 до 18 років максимальною загальною чисельністю до 60 осіб. Вони виконували диверсійно-розвідувальні, господарські функції, мали досвід бойових дій і несли бойові втрати.
Наприклад, 5 серпня 2014 під час бою на мосту в с. Пантелеймонівка загинув 18-річний найманець Олександр Павлюк (народився 17 листопада 1995).
Олександр Павлюк
Широкого розголосу набула історія малолітнього терориста з банди Мостового 16-річного Ярослава Воскоєнка та його «Юної самооборони» з Лисичанську. За його словами, до складу їхнього загону в травні-червні 2014 входило від 11 до 40 осіб. Втім, підтвердити достовірність цієї інформації наразі важко.
З середини 2014 фіксуються також випадки перебування і участі в бойових діях неповнолітніх найманців з Росії. Наприклад, громадянин Росії, 18-річний уродженець м. Білорецьк, Башкирія, Костянтин Кійко був найманцем у складі загону терористів в Слов’янську, отримав важке поранення, помер від поранень в Ростові (Росія) в липні 2014. 
Костянтин Кійко
18-річний Євген Пушкарьов (народився 1 серпня 1996) з Кронштадту, Росія, був активним членом військово-патриотичних клубів «Скала» і «Сестрорецький рубіж», через які зрештою, завербувався найманцем в російсько-терористичний загін в Донбас. Він втік з дому, приєднався до терористів, і загинув 1 жовтня 2014 під п. Нікішино Луганської обл.
Євген Пушкарьов
Таким чином, загальну кількість неповнолітніх солдатів в терористичних угрупованнях під час конфлікту в Донбасі в період квітень 2014 – січень 2015 можна оцінити в 210-250 осіб. Їх вік коливається в межах 13-18 років, переважно 16-17 років, але фіксувалися випадки 12-річних бійців.


В 2015 кількість дітей-солдатів почала скорочуватися. Причиною цього скоріш за все є впорядкування хаотичної діяльності терористичних загонів та зниження рівня забезпечення терористів з боку РФ. Втім, місцеві діти продовжують співпрацювати з терористами, використовуючи їх як джерело прибутку в умовах економічної деградації регіону. Одночасно в 2015 зростають втрати неповнолітніх терористів.
Так, 12 березня 2015 в бою під Марїнкою загинув 18-річний Андрій Гончарук (громадянин України, позивний «Молодий», бойовий стаж з березня 2014), мешканець Миколаєва. Олександр Трощий, 1996 року народження, мешканець Луганська, близько року був найманцем в ДШРГ «Ратибор» (позивний «Стрілок»), загинув наприкінці січня 2015.
Андрій Гончарук
Олександр Трощий
Крім того, в 2015 спостерігається зменшення місцевих мешканців як серед терористів, так і серед залучених до злочинної діяльності дітей, на тлі припливу найманців з Росії, в тому числі і неповнолітніх.


Так, серед втрат, які несуть неповнолітні найманці починають фіксуватися громадяни Росії. Наприклад, 22 січня 2015 в боєзіткненні під с. Спартак в районі ДАП загинув 16-річний громадянин Росії Коробов Євген Вячеславович (народився 9 березня 1998, проживав в м. Урюпинськ, Волгоградська обл., Росія).
Євген Коробов
Неповнолітній громадянин Росії Владислав Недавній (народився 9 квітня 1997) перебував у складі угрупування «Козачество РФ» в м. Горлівка. Загинув під час обстрілу на трасі Дебальцево-Артемівськ 12 лютого 2015.
Владислав Недавній
У складі ГРУ СпН ДНР «Хмурого» з травня 2014 перебував неповнолітній найманець Алмас Махмутов, якій народився 28 березня 1996. Він втік з дому – з м. Салават, Башкортостан, Росія – 24 квітня 2014, і за допомогою вербувальників потрапив до терористичних загонів в Донбас. В ході бою 4 березня 2015 в районі шахти №8 п. Дзержинськ він загинув у віці 18 років.
Алмас Махмутов
На тлі істотного зниження інтенсивності бойових дій, діти протягом 2015 переважно використовуються терористами для ведення розвідувальної діяльності та виконання господарчих або охоронних функцій.
Загальну кількість неповнолітніх солдатів станом на кінець 2015 в лавах російсько-терористичних угруповань можна оцінити у кількості 70-90 осіб. Ця чисельність не є сталою: діти , які є місцевими мешканцями, не перебувають у складі угруповання постійно. При цьому найбільш стабільна частина дитячих формувань - до 50% з них - є громадянами Росії.
Таким чином, за період 2014-2015 у збройному конфлікті в Донбасі на боці російсько-терористичних угруповань брали участь до 300 неповнолітніх солдатів (у віці до 18 років). З них до 150-180 безпосередньо брали участь у бойових діях. До 50 неповнолітніх осіб загинули під час боїв.
У 2016 використання неповнолітніх в якості військового персоналу та солдатів терористичними угрупуваннями було вирішено перевести на сталу базу. Лідер терористів «голова ДНР» Олександр Захарченко підписав Розпорядження № 246 від 15 грудня 2015 «Про проведення первинної постановки громадян 1999 року народження на військовий облік в 2016 році». Отже, зважаючи на характер та статус угруповання «ДНР», мова йде про фактичну легалізацію використання осіб віком 17 років у парамілітарних недержавних формуваннях, що прямо заборонено міжнародними конвенціями.
Таким чином, ми отримуємо «офіційне» підтвердження використання неповнолітніх в діяльності військових формувань, а по-друге, це дозволяє нам визначити їхній статус, як злочинний і терористичний, відповідно до наявного міжнародного законодавства.
Масове систематичне використання дітей і неповнолітніх в якості солдатів та допоміжного військового персоналу під час конфлікту доводить, що ми маємо справу з класичною терористичною організацією, контрольованою, керованою та забезпечуваною Росією.

(опубліковано: "Миротворець", 2016, №3, сс.30-32)

понеділок, 28 березня 2016 р.

Справедливість і військова честь у мілітарній культурі


Якось один мій італійський колега переповідав мені слова американського військового інструктора, якій той висказав після чергового етапу спільних навчань: «я б не хотів навчати росіян, або скажімо, китайців» - казав він. «А якщо навчатиму, то нізащо не хотів би потім опинитися з ними в бойових умовах. Вони абсолютно не розуміють, чого я він них хочу. Коли вони виконують мої накази, я не можу передбачити результат. Це жахливо: ніколи не знаєш, що вони утнуть наступної миті. І не тому, що вони не розуміють моїх наказів, а тому, що вони розуміють їхню ціль якось по-своєму. Бо в нас різна культурна база. Єдине, що вони точно виконають – то наказ героїчно померти. Але навіщо це мені?»

Тоді – майже 20 років тому – це здавалося нам сумнівним жартом на військову тему. Але з часом його слова про «різницю культурної бази» набули окремого сенсу.

Мілітарна культура, як жодна інша галузь людської діяльності, є яскравим відображенням розуміння справедливості в конкретному культурному середовищі. Справедливість, як спосіб регулювання суспільних відносин, моральна санкція спільного життя людей з різними інтересами, етичний знаменник всіх відносин між людьми, мотивація розподілу соціальних і матеріальних благ, а також як спосіб вдосконалення кооперації для врівноваження конфліктів, - різним чином трактується в різних культурах.

Якщо правова категорія справедливості багато в чому уніфікована, а соціально-політична прагне до уніфікації (у всякому разі, на рівні декларацій), то філософсько – етичні відмінності в розумінні справедливості цілком кардинальні. Ці відмінності визначають соціальну поведінку людей. І вони настільки сильні і глибокі, що патерни, властиві одній культурі, не спостерігаються в груповій поведінці іншої. А значить, і методи соціального управління повинні бути різні в різних суспільствах.

Це важливо, як з точки зору розуміння відмінностей мілітарної культури в різних суспільствах, так і для правильного вибору методів управління військами, зокрема, тактичними підрозділами.

Умовно і дуже грубо можна виділити дві основні концепції справедливості, які легко відрізняються в сучасному суспільстві.

Для культури російського суспільства і ареалу «руського миру» справедливість має архаїчний сенс «встановленої гармонії», що є тотожною від початку існуючому, але «збуреному» стану загального достатку і рівності, заснованого на неписаному, але непорушному суспільному договорі.

Що цікаво, в традиційній масовій свідомості це формулюється максимою «домовленість дорожче за гроші». Тобто, справедливість - це розподіл результатів відповідно до попередньої угоди.

Це розуміння з одного боку визначає абсолютну, а іноді й «випереджувальну» лояльність будь-якій вищий влади, бо вона, без сумніву, є частиною «гармонії і порядку», встановленого в «договорі». Однак у той же час, культивує бездіяльність, соціальну апатію і утриманство. Який сенс докладати зусилля, якщо від тебе нічого не залежить, і твої зусилля ні до чого не приведуть, - все встановлено «договором» , ані змінити, ані навіть осмислити який (в силу його «ідеальності» і сакральності) ти не в змозі.

При цьому, випадково опинившись вигодонабувачем вдалого договору, або навіть уклавши шахрайський договір, ти можеш наполягати на виконанні його умов, і отримати переваги, скористатися незаслуженими благами, не піддаючись соціальному осуду. У фольклорі, наприклад, казках про щуку, про Ємелю і пічку, вершки і корінці, це розуміння справедливості різнобічно і широко представлено.

Важливо зрозуміти, що лінь, прагнення до халяви, утриманство, неробство - це не суспільні вади, а соціально схвалювані прояви прагнення до архаїчної моделі справедливості. У той же час, російську людину легко шантажувати одного разу, навіть випадково, даною обіцянкою. У його «світі ідеальної справедливості» немає цінностей, є тільки «принципи», які він погано розуміє, але якими він «не може поступатися».

У такому світі людина втрачає суб'єктність, і з ентузіазмом приймає цю роль. У цій, так званій ретрибутивній (або урівнюючий) концепції справедливості, гідність окремої людини не береться до уваги. Отже, поняття честі, тісно пов'язане з гідністю також не розглядається.
Як це допомагає в бою? Людина, вихована в концепції ретрибутивної справедливості, добре вміє забезпечувати виконання наказу, зокрема, «стояти на смерть», не обговорює наказів, витривала і терпляча, бездушно ставиться до масових жертв, і легко готова до безглуздих подвигів без розумної мотивації, легко впадає в афект і може завдати істотних втрат, не шкодуючи ні своїх, ні чужих. Управління такими підрозділами вимагає жорсткості, що межує з самодурством, вони поважають абсурдні розпорядження, цінують показні прояви простоти і панібратства, масові нагородження заохочуються, а у випадках паніки найкраще допомагають масові репресії.

Для західного, в першу чергу – англосаксонського світу, справедливість розуміється як ідеал, якого необхідно прагнути. У цьому випадку справедливість розуміється як розподіл результатів діяльності відповідно до зусиль, що їх було докладено в процесі його досягнення. Таке розуміння вимагає постійного докладання зусиль, розвитку суспільних комунікацій, безперервного прогресу. Важливо, що поняття рівності тут теж присутнє, і є важливим: члени суспільства рівні як співзасновники соціального простору. Однак, таке поняття справедливості легітимізує нерівність розподілу результатів спільної діяльності.

У цьому світі напружених соціальних комунікацій і безперервного прогресу стають важливими цінності, а роль кожної окремої людини зростає. Разом з тим зростає і відповідальність за прийняття і реалізацію колективних рішень. Така концепція справедливості називається дистрибутивною. У ній поняття гідності відіграє визначальну роль. Таким чином, поняття честі опиняється в центрі уваги.

Людина, що мислить категоріями дистрибутивної справедливості, розуміє і виконує щонайкраще тільки зрозумілі накази. При цьому, в ідеалі, має бути ясна і перспектива, і мета. Цінує ієрархію і відкидає панібратство. Швидко вчиться, але цінує час і зусилля, витрачені на навчання, а тому вимоглива до кваліфікації та умов застосування бойових навичок. Чутлива до втрат. Недостатньо цінує матеріально-технічні ресурси - запросто може пожертвувати ними заради шансу збереження особового складу. Володіє значним інтелектуальним ресурсом - може запропонувати спосіб вирішення бойової задачі з найменшими втратами. Масові нагородження не схвалюються. Найкращим засобом профілактики паніки є демонстративна коректність і ввічливість у стосунках з особовим складом в критичних ситуаціях.

В принципі, у світі існує ще кілька уживаних концепцій справедливості. Наприклад, комплексне, релігійне поняття справедливості як повинності, спрямованої на рівновагу прав і обов'язків, в арабському (переважно, ісламському) світі. Або, можна відзначити ще один цікавий і важливий, але мало поширений у нас випадок азіатської, особливо східноазійської культури. Де поняття справедливості включає соціальний статус роду і поняття позачасового присуду - карми. Розподіл результатів діяльності і сама діяльність там розглядаються в контексті історичного існування роду і родової честі. Але навряд чи цей досвід стане нам у нагоді саме сьогодні.

Отже, якщо честь - це суспільно визначувана моральна гідність, яка визначається за відповідністю категоріям справедливості, то військова честь - це відповідність поняттями справедливості в умовах суттєвих соціальних обмежень. Тому, беручи до уваги специфіку розуміння справедливості в «руському мирі», не варто дивуватися особливостям «російської офіцерської честі».

Вони не безчесні, це - «гібридне» розуміння честі, базоване на особливостях національного культурного середовища, та сформованих традиціях соціальних відносин.

Наше завдання - не просто правильно зрозуміти й оцінити це явище, але використовувати слабкі місця у світогляді противника для маніпулювання ним.

Але головне - приводити національну мілітарну культуру у відповідність з прийнятими і поширеними в нашому суспільстві уявленнями про честь, гідність і справедливість, які радикально відрізняються від цінностей « руського миру».

(опубліковано: "Миротворець", №3, 2016, сс.38-39)

четвер, 17 березня 2016 р.

Закони Мерфі у військовій справі


Закони Мерфі – це універсальні філософські принципи, які в формі жарту нагадують, що «лайно трапляється». Перший в історії «закон Мерфі» було сформульовано в 1949 році інженером-розробником вимірювальної апаратури майором ВПС США Едвардом Мерфі - молодшим на базі ВПС США «Едвардс» в Каліфорнії під час роботи над проектом MX981 у формі: «якщо щось можна зробити неправильно, це буде зроблено неправильно».
Завдяки керівнику інженерної групи проекту, збирачу і популяризатору повчальних висловів і законів технічної практики, давньому приятелю Еда Мерфі, полковнику Джону Полу Стаппу, ми отримали першу антологію «законів Мерфі». Надалі почали з'являтися все нові і нові «закони Мерфі», що не мають вже жодного відношення ані до офіцера Мерфі, ані до ВПС США, чи то навіть до техніки взагалі. Авторами цих «законів» є іноді досить відомі люди, а іноді автори так і залишилися невідомими.

Між іншим, «закони Мерфі» відображають один з принципів сучасної теорії ризиків: якщо небажана подія може трапитися, вона трапиться обов’язково. Інакше кажучи, готуватися слід не до найімовірнішої, а до найменш бажаної, а тому найнебезпечнішої події.
Зважаючи на просту і доступну форму, «закони Мерфі» мають чималий потенціал застосування в практиці управління в різних галузях. Зокрема, емпіричні закономірності неоднорідності розподілу очікуваних відмов (закони Мерфі) досить структуровано і розлого описані в теорії управління військами.
Ясно, що це жарт. Жарт, як частина загальної мілітарної культури сучасного суспільства. Але, це той самий жарт, в якому, за словами Станіслава Єжі Лєца, є лише частина жарту. Все, що допомагає нам вижити і зберегти здоровий глузд – є доцільним.

Солдати і армійські підрозділи

  1. Ви - не Супермен.
  2. Професіонали передбачувані, але світ сповнений любителів.
  3. Жоден боєздатний підрозділ не пройшов перевірку.
  4. Жоден підрозділ, підготовлений до інспекції, ніколи не готовий до бою.
  5. Сторона, вдягнена в наймодніші мундири, зазвичай програє.

Бій

  1. Якщо вам бракує всього, крім противника, ви перебуваєте в зоні бойових дій.
  2. Коли обидві сторони переконані в тому, що вони програють, вони обидві мають рацію.
  3. Вогонь противника найчастіше потрапляє в ціль.
  4. Якщо ви потрапляєте в усе, крім противника, все в порядку.
  5. Куля не знає, що старший за званням має привілеї.

Планування

  1. Важливі речі прості.
  2. Прості речі дуже складні.
  3. Жоден план не залишається незмінним після першого контакту з противником.
  4. Досконалих планів не існує.
  5. Якщо все йде за планом, ви чогось не помічаєте.

Тактика

  1. Не виглядай помітним, це привертає вогонь.
  2. Ніколи не привертайте на себе вогонь противника, від цього всі навколо починають нервувати.
  3. Щоб ви не робили, ви можете привернути на себе вогонь противника, навіть якщо ви не робите нічого.
  4. Намагайтеся мати байдужий вигляд, у ворога можуть закінчитися боєприпаси.
  5. Якщо противник знаходиться в межах досяжності, то й ви теж.
  6. Якщо ви не можете побачити ворога, він все ще може бути в змозі бачити вас.
  7. Найнебезпечнішим в зоні бойових дій є офіцер з картою.

Методи

  1. Якщо це нерозумно, але працює, це не є нерозумним.
  2. Якщо маєш сумніви, розряди магазин.
  3. Ніколи не опиняйся в одному окопі з будь-ким хоробрішим за себе.
  4. Якщо ваша атака йде занадто добре, то це засідка.
  5. Саме та провокація противника, яку ви ігноруєте, і є головним ударом.
  6. Легкий і короткий шлях завжди замінований.
  7. Коли ви убезпечили зону, не забудьте сказати про це ворогові.
  8. Командна робота має важливе значення. Це дає противнику можливість підстрелити когось іншого.
  9. Якщо ви зробили щось неприступним для ворога, скоріш за все ви не зможете звідти вийти.
  10. Ви насправді контролюєте лише ту територію, на якій зараз стоїте.
  11. Найпростіший спосіб, як правило, веде до загибелі.
  12. Ви можете перемогти, не вступаючи в бій, але це набагато складніше. І противник може не схотіти співпрацювати.

Втрати

  1. Боєприпаси дешеві; ваше життя ні.
  2. Легше втратити матеріальні цінності в бою, ніж заповнити форми на списання.

Зброя

  1. Завжди майте на увазі, що ваша зброя була вироблена за найнижчу ціну.
  2. Якщо у вас не закінчаться набої, то відмовить автомат.
  3. Якщо у вас не скінчилися набої і не відмовив автомат, може трапитися, що стріляти нема в кого.
  4. Приказку про багнет згадують люди, які перемогли з вогнепальною зброєю.
  5. Трасери працюють в обох напрямках.
  6. Кращий танк знищує інший танк. Тому танки завжди воюють один з одним, і не мають часу, щоб допомогти піхоті.
  7. Бронетехніка є магнітом для кулі, окопом, що рухається і привертає до себе увагу.
  8. Всі гранати з затримкою в п'ять секунд обов’язково вибухають за три секунди.
  9. Радіус враження гранати завжди на півметра більший за дальність вашого стрибка.
  10. Безвідкатних гармат не існує.

Артилерія і авіація

  1. Подавляючого вогню не буде.
  2. Захисного вогню немає.
  3. Дружнього вогню не існує.
  4. Радар зламається, як тільки вам відчайдушно знадобиться вогнева підтримка чи координати цілі.
  5. Вхідний вогонь має право пріоритетного проїзду.
  6. Єдине, що є більш точним, ніж вогонь противника, це дружній вогонь по своїх.
  7. Коли ви випереджаєте ваші позиції, артилерія б’є з недольотом.
  8. Щільність вогню знижується пропорційно серйозності цілі.
  9. Всепогодна техніка не працює в погану погоду.
  10. Точність бомбардування, як правило, складає плюс/мінус один кілометр.
  11. Точність бомбардування дальньої авіації, як правило, дуже висока. Бомби завжди вдаряються об землю.

Тилове забезпечення та постачання

  1. Речі, які повинні бути використані разом, як правило, ніколи не можуть бути разом доставлені.
  2. Зв'язок виходить з ладу щоразу, тільки вам щось відчайдушно потрібно.
  3. Алкогольна математика: «2 пляшки на 37 осіб призводять до 49 пошкоджень».

Розвідка

  1. Правило розрахунку партизан: два повстанці плюс один провідник плюс дві свині дорівнює 37 супротивникам.
  2. Сторона противника завжди виглядає сильнішою, особливо, коли вони стріляють в вас. Це справедливо для обох сторін.
  3. Зброя супротивника завжди здається кращою за вашу.
  4. Гучніша зброя завжди, по всій видимості, є найпотужнішою.
  5. Якщо зібрано достатньо даних, ви легко можете нічого не дізнатися.


пʼятниця, 11 березня 2016 р.

Kossuth-Nóta (Garibaldi czardas)


…до річниці угорської революції 1848: цього разу не переклад, а адаптація українського «Кошутівського» фольклору (тобто, це не моє, а навпаки – народне), зафіксованого не лише в Закарпатті, але й на Буковині та у Галичині в 1850-1900-х. І. Франко, Я. Головацьким, М. Врабелем, М. Драгомановим, Г. Стрипським та іншими дослідниками.

Це пісня «Kossuth-Nóta», яку мені доводилося чути в різному виконанні в різного роду рестораціях і схожих закладах культури від Дрогобича до Неаполя і від Варшави до Стамбулу. Вона увійшла до фольклору багатьох країн Центральної, Східної і Південної Європи (власне, які перебували у складі Австро-Угорської імперії, та в яких переховувався в еміграції Л. Кошут після угорської революції) - Угорщини, України, Румунії, Словаччини, Сербії, Хорватії, Болгарії, Туреччини, Італії.

Пісня існує в кількох близьких музичних та схожих текстових варіантах, а також має кілька назв. Тут я навожу найбільш розповсюджений (майже канонічний) текстовий варіант.

В цій відомій пісні мова йде про набір війська на битву під Темешваром (нині Тімішуара, Румунія), де 9 серпня 1849 військо, очолюване Кошутом було розбито об’єднаними австрійськими та російськими арміями. В тій битві на стороні революційної армії Кошута, у складі 75 піхотного батальону, брав участь і загін українських добровольців під орудою легендарного силача капітана Михайла Бачинського. В битві під Темешваром він проявив видатну хоробрість, до останнього стояв з прапором під навалою орди російського генерала Паскевича, і загинув в нерівному бої. Разом з 54 побратимами його було поховано поблизу села Уйбешенєв (нині Дудешті Ної, Румунія), в 1905 там звели пам’ятник.

Пісня Кошута (Гарібальдіській чардаш)

Кошут Лайош нам звітує,
Що солдат йому бракує.
Варто ще раз клич почути,
Як один всі маєм бути.
За Угорщину за вільну,
Батьківщину самостійну!

В капелюсі гордий Лайош,
Ти на ворога чекаєш.
Дощик тебе поливає,
Бог тебе благословляє.
За Угорщину за вільну,
Батьківщину самостійну!

Буду добрим я солдатом,
За Кошута воювати,
Як мене б він не покликав,
Я б не воював довіку.
Хай живе моя земля,
На війну ухожу я!

Підем, друже, у солдати,
Капітаном можеш стати!
Повоюєм – поживем,
До свободи доживем,
Хай живе моя земля,
На війну ухожу я!
За Угорщину за вільну,
Батьківщину самостійну!

Kossuth-Nóta (a.k.a. Garibaldi czardas)

Kossuth Lajos azt üzente,
Elfogyott a regimentje.
Ha mégegyszer azt üzeni,
Mindnyájunknak el kell menni.
Éljen a magyar szabadság,
Éljen a haza!

Esik eső karikára,
Kossuth Lajos kalapjára.
Valahány csepp esik rája,
Annyi áldás szálljon rája.
Éljen a magyar szabadság,
Éljen a haza!

Most szép lenni katonának,
Mert Kossuthnak verbuválnak.
Kossuth Lajos nem lett volna,
Katona sem lettem volna.
Éljen, éljen a nemzet!

Gyere pajtás katonának,
Téged tesznek kapitánynak!
Pár esztendő nem a világ,
Éljen a magyar szabadság,
Éljen, éljen a nemzet!

а прослухати пісню можна тут:

https://www.youtube.com/watch?v=pK6KBxKWtH0


вівторок, 8 березня 2016 р.

Sándor Petőfi. Nemzeti Dal



NEMZETI DAL

Talpra magyar, hí a haza!
Itt az idő, most vagy soha!
Rabok legyünk, vagy szabadok?
Ez a kérdés, válasszatok! -
A magyarok istenére
Esküszünk,
Esküszünk, hogy rabok tovább
Nem leszünk!

Rabok voltunk mostanáig,
Kárhozottak ősapáink,
Kik szabadon éltek-haltak,
Szolgaföldben nem nyughatnak.
A magyarok istenére
Esküszünk,
Esküszünk, hogy rabok tovább
Nem leszünk!

Sehonnai bitang ember,
Ki most, ha kell, halni nem mer,
Kinek drágább rongy élete,
Mint a haza becsülete.
A magyarok istenére
Esküszünk,
Esküszünk, hogy rabok tovább
Nem leszünk!

Fényesebb a láncnál a kard,
Jobban ékesíti a kart,
És mi mégis láncot hordunk!
Ide veled, régi kardunk!
A magyarok istenére
Esküszünk,
Esküszünk, hogy rabok tovább
Nem leszünk!

A magyar név megint szép lesz,
Méltó régi nagy hiréhez;
Mit rákentek a századok,
Lemossuk a gyalázatot!
A magyarok istenére
Esküszünk,
Esküszünk, hogy rabok tovább
Nem leszünk!

Hol sírjaink domborulnak,
Unokáink leborulnak,
És áldó imádság mellett
Mondják el szent neveinket.
A magyarok istenére
Esküszünk,
Esküszünk, hogy rabok tovább
Nem leszünk!


Національна пісня

Встань, мадяр, на клич вітчизни!
Обирай, поки не пізно!
Вільно чи в неволі жити?
Вибір кожному робити!
Поклянемося же, браття,
Нашей долей,
Що рабами ми не будемо
Ніколи!

Довго в рабстві ми страждали,
Наші діди воювали,
Духу їх нема покою,
На землі, що у неволі.
Поклянемося же, браття,
Нашей долей,
Що рабами ми не будемо
Ніколи!

Той нікчема, трус і злодій,
Хто померти не готовий,
Для кого життя нікчемне
Вище гідності священной.
Поклянемося же, браття,
Нашей долей,
Що рабами ми не будемо
Ніколи!

Шаблі блиск сильніш кайданів,
Нам прикрасою він стане.
Ми ж в кайданах ходим з віку!
Так візьмемо ж зброю в руки!
Поклянемося же, браття,
Нашей долей,
Що рабами ми не будемо
Ніколи!

Ім’я мадярів засяє
Знову в честі давній, славній;
Ганьбу рабства змиєм кров’ю
Ми у битві як герої!
Поклянемося же, браття,
Нашей долей,
Що рабами ми не будемо
Ніколи!

Де закінчим нашу битву,
Люди стануть на молитву,
Наші імена спом’януть
І вони святими стануть.
Поклянемося же, браття,
Нашей долей,
Що рабами ми не будемо
Ніколи!

Pest, 1848. március 13.




KATONA VAGYOK ÉN...

Katona vagyok én, kiszolgált katona,
Csak káplár sem voltam, mindig közkatona.
A katonasághoz ifjúságot vittem,
Ott maradt az, haza öregséggel jöttem.

Nagy volt pontosságom, nagy volt a hűségem,
Nem volt reám mérve csak egy büntetés sem.
Mi lett a jutalmam, mikor kiszolgáltam?
A generális megveregette vállam.


Я був солдатом…

Я був солдатом із простих солдатів,
Піхоти рядовим служив – не став капралом навіть.
Я змолоду пішов служити від землі,
А повертаюсь в дім зі старістю в кишені.

Служив я чесно і був відданий служінню,
Не мав я покарань, мав чисте я сумління.
Але чи мав я нагороду службу несучи?
Так, генерал мене поплескав по плечі.

Pest, 1844. december