середа, 15 січня 2014 р.

І дещо про статистику, або чому Ахіллес не наздожене черепаху

Дивовижна справа - майже кожного року керівництво відомства, покликаного боротися з наслідками надзвичайних ситуацій, переможно рапортує про те, що кількість екстремальних випадків помітно зменшилася, а об'єми втрат істотно знизилися.
Проте, час від часу, випрошуючи чергову прибавку фінансування або розширення повноважень, ті ж люди з жахом помічають багатократне збільшення кількості і інтенсивності катастроф.
Де ж правда? Згідно з багаторічними переможними звітами, ми неухильно наближаємося до повної перемоги над стихією. Кількість надзвичайних ситуацій зменшується на 10-20% щорічно. Проте тут же вище керівництво повідомляє про двократне підвищення кількості катастроф за підсумками багаторічного періоду. Чому ж ніяк не настає рай земний, чому наш Ахіллес ніяк не наздожене свою черепаху? Можливо, ми не так рахуємо?
Свого часу професор кафедри прикладної економіки, кафедри теорії і техніки статистики і економічної статистики МДУ, член Ради науково-технічної експертизи, заступник голови Держплану СРСР академік АН СРСР С.Г. Струмилін на питання про те, чому він так безцеремонно фальсифікує статистичні показники, відповів: «Краще стояти за високі темпи економічного зростання соціалістичної економіки, чим сидіти за низькі».
При цьому слід зазначити, що методи коригування статистичних показників, що використовувалися в ті роки, були системні. Коригувалися усі показники, по всіх регіонах і галузях. Виявити спотворення було вкрай складно, знайти коректні показники - практично неможливо. Згідно із звітами, темпи зростання збільшувалися, світле майбутнє наближалося, але все закінчилося колапсом. Не можна обдурити математику…
На жаль, або на щастя, але разом з глибокою математичною підготовкою, досвід корекції статистичних показників істотно втрачено нинішніми укладачами галузевих звітів.
Корекція має бути системною, інакше вона втрачає сенс. Наприклад, який сенс зменшувати обсяги збитків в звіті ДСНС, якщо це можна подивитися на сайтах місцевих адміністрацій, або, наприклад, занижувати кількість харчових отруєнь і епідемій, якщо цей показник може бути перевірений за лікарняною статистикою?
Втім, сучасна ситуація ще гірша - високотехнологічні засоби збору і обробки даних не залишають місця для істотних маніпуляцій. Супутникові спостереження Землі дозволяють оперативно перевірити інформацію ЗМІ і оцінити масштаби катастроф. Існуючі методики не лише дозволяють проводити моніторинг, але і оцінювати збитки, прогнозувати ризики, управляти безпекою. У мене погані новини для ДСНС: рівень вашої компетентності не дозволяє обдурити ні супутник, ні математику. Поки що це не вдавалося нікому.
Тому давайте спробуємо не суперечити звітам інших відомств, даним незалежних спостережень, самим собі, а головне - здоровому глузду. Саме відносна різниця зафіксованих випадків за різними даними і визначає достовірність статистики.
І останнє. Оцінювати розподіли екстремальних подій за допомогою середніх показників - неефективно. Тому вони і екстремальні, що не підкоряються середнім законам. Зниження середньої температури по лікарні може і не означати, що лихоманка відступає. Можливо, просто наповнюваність моргу підвищилася? Говорячи про зниження середньої кількості потерпілих, слід мати на увазі, що кількість потерпілих в окремих катастрофах при цьому росте нелінійно. І саме це свідчить про нашу вразливість, про нашу непідготовленість і слабкість системи управління безпекою.

Втім, ретельно обговорювати необроблену статистику недоцільно, практика показує, що більшість показників можуть істотно змінитися. Дочекаємося публікації річного звіту - поговоримо предметно…

середа, 1 січня 2014 р.

Терористична загроза: глобальний вимір соціальної і політичної безпеки держави

Після кожної значної терористичної атаки неминуче виникають голоси, які стверджують, що для подолання терористичної загрози потрібна «тверда рука», що демократичні механізми безсилі проти терористів, лише жорсткий порядок може усунути небезпеку тощо. Емоційний вплив трагічної події, загроза хаосу і безладу заважають оцінювати ситуацію тверезо, сприяють бажанню обміняти свободу на безпеку. Але чи є ефективним такий обмін? З точки зору стратегічної безпеки, є сенс оцінити взаємозв’язок терористичної загрози з рівнем насильства і системою державного управління на глобальному рівні.
Вплив терористичної діяльності є в першу чергу політичним.
Зокрема, відповідно до діючого законодавства (ст.258 КК України) під терористичний акт підпадають практично будь-які протиправні дії, що посягають на громадську безпеку: "Терористичний акт - застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою».
Слід визнати, це визначення теракту є, мабуть, занадто широким. Але саме відповідно до цього визначення, ми і реєструємо терористичні акти, розрізняючи їх від інших типів надзвичайних ситуацій.
Проблема визначення чинників і рушійних сил постає тоді, коли нам потрібно розробити систему довгострокового запобігання терористичній загрозі. Тут знати звідки походить загроза і чи є вона справді терористичною – важливо.
Те, що рівень впливу терористичної загрози на загальний рівень безпеки в Україні є достатньо низьким, свідчить скоріш не про ефективність контр-терористичних заходів, а про природу самої загрози. Принаймні тих випадків, які ми реєструємо як терористичні атаки. Останнім часом реакція влади на терористичні атаки в Україні не була достатньо адекватною. Скоріш це була реакція служби фізичного захисту, а не системна реакція служби безпеки на системну ж загрозу. Втім, є питання щодо наявності саме системної загрози.
Слід зазначити, що терористична загроза притаманна будь-який державі. Це зумовлено наявністю різного типу конфліктів у всьому світі, потоками біженців, переміщенням небезпечних речовин тощо. Ми маємо коректно оцінювати вплив терористичної загрози на стан комплексної безпеки в стратегічній перспективі.
Тероризм, як спосіб впливу на політичні рішення неполітичними засобами, безпосередньо пов'язаний з конфліктами. При цьому якщо ми маємо справу з класичними міждержавними війнами, то тероризм буде кваліфікуватися як диверсійні військові операції. Тероризмом він залишиться лише в умовах громадянських/революційних, етнічних і релігійних війн. В такому випадку кількість збройних конфліктів певних типів буде приблизно відповідати кількості терористичних атак у світі.
Дані Global Terrorism Database Університету Меріленду (США) та Center for Systemic Peace (США) дозволяють зробити аналіз розподілів основних індикаторів соціально-політичної і військової безпеки у світі.



Так, загальна кількість збройних конфліктів у світі стає меншою, але це відбувається в основному за рахунок зменшення війн між державами і революційних війн. Кількість етнічних і релігійних конфліктів – основного джерела терористичної загрози – хоча теж знижується, але значно повільніше.
Таке відносне «підвищення гуманності» можна певним чином пояснити змінами у системі державного управління, що спостерігаються протягом останніх десятиліть. Очевидно, що демократичним урядам простіше домовлятися між собою, ніж вирішувати конфлікти силовими засобами, керуючись примхами тиранів.




Дані засвідчують, що кількість терористичних атак добре відповідає кількості збройних конфліктів і розподілу типів державного управління.




При цьому кількість загиблих при терористичних атаках змінюється нелінійно.




Так чи інакше, в стратегічній перспективі терористична загроза і в світі, і для нашої держави, продовжує бути актуальною.




Тому сьогодні ми маємо з обережністю ставитися до напряму політичного розвитку держави: терористичні загрози в країнах ЄС, США, та Росії, з якою нам пропонують будувати найтісніші стосунки, відрізняються кардинально.
Протягом останніх п’яти років в середньому в Росії відбувається від 160 до 190 терористичних актів на рік, в результаті яких гине до 500 людей і 350-450 зазнають поранення. Це в 2,5 рази більше, ніж в США (це держава, яка воює), і в 9,5 разів більше в середньому ніж в країнах ЄС. Поясненням тому може бути і зростаюча тенденція до концентрації влади, і відповідний занепад системи управління, пов'язаний із зростаючою корупцією, і деградація ресурсу.

Отже, автократичні режими приречені на збройні конфлікти і постійну терористичну загрозу, ресурс демократичних держав є більшим, і вони є менш вразливими. Якщо ми маємо на меті стратегічне зниження терористичної загрози, ми маємо розбудовувати демократичні інститути в середині країни і обирати відповідний зовнішньополітичний вектор.

***
Мабуть слід сказати ще дещо про тероризм...
За кілька днів буде оприлюднено експертну думку Ради директорів журналу «Bulletin of the Atomic Scientists», які за допомогою символічного Годинника Апокаліпсису визначать ступінь загрози ядерного знищення людства.
Годинник Апокаліпсису показує умовний час до опівночі, якій відділяє нас від загибелі. За майже 60 річну історію існування цього аналітичного проекту, стрілку годинника було переведено 20 разів.
Ближче всього – за 2 хвилини до катастрофи світ перебував після випробувань водневої бомби у 1954 році, а найбезпечнішим він був у 1991 році – 17 хвилин – після перегляду договорів про ядерні озброєння і скорочення ядерних потенціалів.
Втім, з тих пір загроза зростає. Навіть не дивлячись на відсутність масштабних ядерних потенціалів, сконцентрованих в конфліктуючих державах.
Експерти мотивують переміщення стрілки Годинника Апокаліпсиса в бік катастрофи (минулого року ми були в 5 хвилинах від знищення), по-перше, з безвідповідальним використанням новітніх енергетичних технологій в умовах глобального потепління, по-друге, з поширенням ядерних технологій в авторитарні режими і, по-третє, із суттєвим зростанням загрози використання ядерної зброї терористами.
Тож в сучасному світі ймовірність ядерного апокаліпсису залежить не тільки і не стільки від політичної волі держав, а від наших спільних можливостей контролювати поширення небезпечних технологій на терористичні угруповання…


Передвісники майбутнього або приводи для новорічного оптимізму

Якщо і існують специфічно новорічні теми, то вони відносяться або до світської хроніки, або до народної освіти. Корпоратив або дитяче свято є цілком зрозумілим символом завершення певного тимчасового відрізку.
Історія ж зовсім не зобов'язана співставляти плин своїх процесів з астрономічними періодами.
Цей рік цілком очевидно закінчився в листопаді. Разом з мільйонними грудневими протестами. І вже тоді можна було підводити підсумки року, що йде. Все, що відбувалося потім і відбувається тепер - відноситься до наступного періоду, до нового року, що трохи передчасно настав.
Втім, жодне явище не виникає саме по собі, але майже завжди є проявом глибинних процесів, враховувати які необхідно при аналізі таких складних соціальних понять, як, наприклад, комплексна безпека.
Що я маю на увазі? Якби я аналізував стан вразливості нашого суспільства по відношенню до основних викликів - природних і техногенних катастроф, загроз соціально-політичного характеру, то довелося б констатувати, що стали більше вразливими.  По-перше, тому що частота і інтенсивність катастроф продовжують зростати. По-друге, тому, що докорінно була змінена система ухвалення рішень в області управління безпекою - після реформування МНС в Держслужбу ми отримали Цивільну оборону радянського зразка : безвідповідальну, некомпетентну, спрямовану на ігнорування загроз.
При цьому, однак, поза увагою залишився б чинник сприйняття загроз і ризиків. Просто тому, що окрім поступової деградації освіти говорити тут особливо не було б про що. Ні підготовленість до надзвичайних ситуацій, ні рівень освіти, ні рівень доходів людей, ні структура соціальних зв'язків істотно не змінилися. А значить і сприйняття ризиків формально не повинне було змінитися.
Але грудневі події істотно змінили саме наше уявлення про структуру соціальних зв'язків і підготовленість суспільства до соціальних загроз. Люди продемонстрували дивовижний рівень самоорганізації, здібності до ухвалення колективних рішень і протистояння загрозам.
Це докорінно міняє базовий рівень сприйняття ризиків. Адже саме те, як ми сприймаємо загрози, визначає в середньому від 15 до 25% втрат від катастроф.
Таким чином, грудневі події показали, що стійкість нашого суспільства по відношенню до основних викликів істотно недооцінена. Чинники, які збільшують нашу вразливість, - більше політичні, а не соціальні. Контроль влади, свобода слова, взаємна відповідальність - способи підвищення нашої безпеки. Наше суспільство виявилося цілком зрілим і відповідальним, непогано горизонтально структурованим, що є істотним чинником виживання.
Це - оптимістичний і, мабуть, найбільш парадоксальний висновок з подій року, що минає. Тому що зробити його дозволили події, які є передвісниками майбутнього.

Песимістичних висновків і оцінок буде напевно, набагато більше. Наприклад, коли ми почнемо з'ясовувати, як нам реалізувати наш соціальний потенціал. Але це вже все-таки зовсім інша, зовсім не новорічна історія...