неділя, 22 грудня 2019 р.

Кава на узбіччі



Кілька років тому – за кілька років до війни, ховаючись в затінку в очікуванні автобусу до найближчої залізничної станції від виснажливої післяполудневої спеки, ми сиділи на сходах закинутого буддистського храму посеред джунглів десь на півдні Індокитаю і пили каву.

В нас був синій китайський п’ятилітровий термос, пошарпаний і розмальований біленькими квіточками, в середині якого посеред окропу бовталася капронова панчоха, наповнена подрібненими кофейними зернами. Позаяк я чітко усвідомлював, що до найближчої пристойної еспресо-машини мені плутатися місцевими дорогами близько двох сотень кілометрів, а я не бачив кави більше доби, я мужньо примушував себе не думати, чи належала ця панчоха комусь до того, як стати частиною місцевої кавоварки.

Цей інноваційний пристрій мій товариш Рамі – колишній військовий, колишній поліцейський, колишній монах, колишній бозна хто, а тепер журналіст та письменник - взяв в оренду за три долари в місцевого фермера, отримавши в подарунок два шістьсотграмових паперових стакана з написами «Нестле» та «Пепсі». В них ми неквапливо зціджували чорно-брунатну рідину з термосу, вдивлялися у смарагдову імлу навколо і слухали галас тропічного лісу.

-Монахи, що тут колись жили, навряд пили каву, - промимрив я, роздивляючись різьблений візерунок на кам'яних сходах.

-Вони жили в до-колоніальну епоху, тоді кави тут ще не було, - кивнув Рамі, - вони пили чай. Втім, навіть якщо б кава була, навряд чи вона їх зацікавила б. Чай має окремий сенс – він дозволяє досягти гармонії із Всесвітом, розчинити свої почуття і думки в навколишній енергії, наблизитися до бажаного спокою, стану не-буття і не-дії. Розумієш, про що я?

А кава – зрештою погодилися ми, вижлуктавши півтермосу - це спосіб зберегти себе цілісним посеред стихії та опанувати оточуючу енергію, щоб отримати сили для зміни світу. Кава – це інструмент, потрібний щоб почути той безумний джаз, що наповнює світ і завжди звучить навколо і всередині нас. Це джерело сил, щоб продовжити свій нескінченний шлях…

середа, 4 грудня 2019 р.

Гафіз Ширазі



Гафіз Ширазі (Мохаммед Шамседдін або Шамс ад-дін Мухаммад, 1325 – 1390)

Нарешті двері таверни відчинені!
Я так чекав, що притиснувся до них обличчям.
Тепер вино потече навколо, а п’яні заревуть навкруги.
Він, той ще чекає на мене всередині - весь пияцтво, гордість і зарозумілість,
А всі ми, що ззовні – у відчаї, слабкості і сповнені потреби.
Це секрет, який я ніколи не розповідав незнайомцю і ніколи не буду цього робити.
Я скажу лише другові, бо він вміє берегти інтимні таємниці.
Опис його хвилястих локонів не може бути коротким, бо це довга історія,
Це тягар серця Мажнуна та вигнутої коси Лейли,
Це обличчя Махмуда і стопа Аяза.
Як яструб, я закрив очі на весь світ,
Відколи я відкрив їх твоєму прекрасному обличчю.
Хто б не ввійшов до Кааби вашої вулиці,
Він стоятиме у молитві перед циблою вашої брови.
О люди зібрання, про агонію серця бідного Гафіза
запитайте свічку, яка горить і тане…


المنة لله که در میکده باز است
زان رو که مرا بر در او روی نیاز است
خم ها همه در جوش و خروشند ز مستی
وان می که در آن جاست حقیقت نه مجاز است
از وی همه مستی و غرور است و تکبر
وز ما همه بیچارگی و عجز و نیاز است
رازی که بر غیر نگفتیم و نگوییم
با دوست بگوییم که او محرم راز است
شرح شکن زلف خم اندر خم جانان
کوته نتوان کرد که این قصه دراز است
بار دل مجنون و خم طره لیلی
رخساره محمود و کف پای ایاز است
بردوخته ام دیده چو باز از همه عالم
تا دیده من بر رخ زیبای تو باز است
در کعبه کوی تو هر آن کس که بیاید
از قبله ابروی تو در عین نماز است
ای مجلسیان سوز دل حافظ مسکین
از شمع بپرسید که در سوز و گداز است

 



Повідом коли прийдеш - я з мертвих повстану для тебе.
Я пташиною з неба до тебе злечу, я зросту мов травина.
Наша дружба настільки сильна, що за покликом першим
Я повернуся з раю для тебе, покинувши вічність.
Хай Господь поверне мене з марева дивних світів,
Хай роздмухає пилом уздовж позабутої стежки –
Якщо ти крокуватимеш стежкою тою до мене,
Я повстану з могили і пилом встелюся під ноги.
Завітай, милий друже, я буду чекати на тебе,
Щоб тебе обійняти, свою я могилу покину,
І хоч я і старий, цілу ніч проведемо в обіймах -
Щоб на ранок відчути себе молодим і бадьорим.
Дай побачити миле обличчя в мить останнього подиху -
Прошу я, ще живий, тут і зараз...



مژده وصل تو کو کز سر جان برخیزم
طایر قدسم و از دام جهان برخیزم
به ولای تو که گر بنده خویشم خوانی
از سر خواجگی کون و مکان برخیزم
یا رب از ابر هدایت برسان بارانی
پیشتر زان که چو گردی ز میان برخیزم
بر سر تربت من با می و مطرب بنشین
تا به بویت ز لحد رقص کنان برخیزم
خیز و بالا بنما ای بت شیرین حرکات
کز سر جان و جهان دست فشان برخیزم
گر چه پیرم تو شبی تنگ در آغوشم کش
تا سحرگه ز کنار تو جوان برخیزم
روز مرگم نفسی مهلت دیدار بده
تا چو حافظ ز سر جان و جهان برخیزم